Роман крізь час - Люсі Лі

Коли приїхала до ресторану насамперед знайшла Олену. 

– Боже, люба тебе наче з хреста зняли. Що з тобою трапилося?

– Не питай, — напружено видихаю, хапаючи перший ліпший келих. - Мені терміново треба випити, щоб зняти стрес. Ти зі мною?

– Звісно, — знизала плечима подруга. 

І ми випили по одній. Потім ще по одній. Поки йшла урочиста частина заходу, ми з моєю новою подругою успішно знімали напругу, і це заняття трішки затягнуло, так, що я навіть і не помітила як відкрили танцмайданчик. 

На початку мені здавалося, що алкоголь, через перенесений стрес, на мене майже не діяв. І це відчуття мене не покидало доки на небокраї не намалювався Олексій, і ще один хлопець з відділу маркетингу. Як звуть не пам'ятаю, але знаю, що давно пускає по Олені слини. Хлопці із задоволенням долучилися до нашої компанії зі зняття стресу. 

Ще через час у компанії друзів я вже майже забула про сьогоднішню неприємну сутичку з Іркою. Наші веселощі набирали обертів і чинний вечір плавно переростав у відверту пиятику із запальними танцями й стриптизом на барній стійці, від несподіваних представниць жіночої половини нашого колективу.

Але чим більше я намагалася відволіктись від усього насущного, тим нав'язливіше у моїй голові спливали думки про Максима. Який, між іншим, після виступу ще на самому початку заходу, майже не з'являвся на публіці. 

Але ж який він все ж-таки був гарний, навіть всупереч своїй холодності, та напускній зверхності.  Але зараз в мені говорила  лише велика кількість шампанського, що я встигла випити, бо мені ніяк не можна закохуватись у свого боса.