Дві культури - Олександр Боргардт
Особливо згубну ролю відіграла ця притаманність лобовим тактикам — підчас Другої світової війни. Важко вказати таку операцію з отих — вдалих, де перемоги не було б досягнуто ціною вирішальної переваги сил, та — до цього, неймовірних втрат: “Взять висотку любой цєной — такая задача!” Особливо відзначався цим російський військовий “гєній”, маршал Г. К. Жуков, який здобув за це у німців почесне прізвисько: “генерал М’ясо”…
В мирному житті нездатність розрізнювати та природна нестримана жадість, — призводили до розриву важливого зв’язку: праця–винагорода, а з ним — до підриву основи будь–якої економіки. Працюй — не працюй, а доки ти не виліз вище партійною драбиною — нема на що сподіватись.
Так само з будь–якою іншою відповідальністю. Розібратись, хто насправді є в чомусь винний, потребувало застосування якоїсь логіки, а значить — було практично недосяжним, а отже — полишалося назавжди річчю в собі. Таким чином, за все відповідала не людина, а місце, яке вона займала: так було простіше. А це, в свою чергу, грунтовно руйнувало почуття власної, особистої відповідальності, як воно — навіть, і було. Так, в країні, керованій “отвєтствєннимі работнікамі”, — зникла будь–яка відповідальність. Необхідність за щось відповідати, — сприймалася як удар долі, як фатум.
Єдиний засіб керування — адміністрування. Стратегія — переважно заборонювальна. Вихідна думка — настільки ж проста, як геніальна: заборонимо все погане, а тоді й полишиться саме добре. Як отой класичний рецепт для різьбяра — береться добрий камінь та з нього видаляється все зайве…
Отже, з цього стислого огляду з повною ясністю витікає, що покійний Совєцький Союз був країною, де дійсно переважало та вирішувало саме воно, — первісне дологічне мислення. Воно повністю царювало в політичному та суспільному житті. Вільним від нього був лише вузький сектор науки, де без логічного мислення — нічого не сягнути. Але й тут воно мало з часом розпуститися в загальному дологічному мисленні. Бо хибною в основі та протирічливою щодо законів природи, — є ідея “заповідників”. Зараз, наприкінці ХХ ст., всі більш–менш розуміють, що неможливо надобре зберігти природу в окремих закутках світу, як би їх там не охороняли. Бо як не діб’ють природу браконьєри, — діб’є загальне забруднення води та повітря. Вона може бути (або — не бути) тільки загалом, як ціле. Так само й суспільство: неможливо в безчесному суспільстві створити острівець, заповідник, де діяли б чесно. Неможливо, щоб у суспільстві з мисленням кам’яної доби — зберігся острівець, де б думали послідовно та логічно.
Можливо, саме тому Союз прийшов до руїни та розпався, на щастя для цілого світу. Бо так і не встиг засвоїти “нового мислення”.
Завдяки дологічному мисленню він був справжнім театром політичного абсурду, який продовжує буяти в його останньому заповіднику — Росії. Чимало з цього політичного абсурду наслідували, на жаль, і ми. Вкупі з численними “лєнінцамі” (як “вєрнимі”, так і всякими іншими). Це все й треба долати; за будь–яку ціну.
* * *Духовна криза — породжує матеріальну. Отже, кайдани дологічного мислення, — то є прямий шлях до духовної кризи. Але, будь–яка духовна криза — неухильно віддзеркалюється в матеріальному світі. Тягне за собою кризу матеріальну.
Як здатна духовна криза поглиблювати та посилювати матеріальну, — особливо виразно бачимо на прикладі найбільш сучасної техніки. Повернемося, на час, знову до атому та його проблем.
Оволодіння силами атому, то останнє досягнення техніки ХХ ст, базоване на сучасніших та найскладніших здобутках фундаментальної науки. Благо для пильних та обізнаних та велике нещастя для примітивних та невігласних. Саме таким воно стало для Союзу, що так і не виліз із мислення кам’яної доби. В атомовій промисловості США, піонера справи, за півсторіччя загинуло кілька людей, переважно — за рахунок власної необережності. Число подібних жертов в СССР — важко перелічити, — докладно ніхто не знає. Атомовою радіацією не можна ні поколотись, ні порізатись, вона вбиває непомітно, тому для примітивного розуму її смертельна небезпека завжди лишається річчю в собі. Невидимою, а значить незбагненною. Додайте до цього типово дикунське нехтування людським життям — і ви матимете все, що треба.
Тільки вона, психіка нерозвиненого дикуна, спонукала маршала Г. К. Жукова проганяти цілі військові частини через іще не остигле місце атомового вибуху на полігоні в Тоцку під Оренбургом (1954). Їх стану потім ніхто навіть не досліджував. Отже, то було чисте самодурство. Скільки їх загинуло потім від опромінення — ніхто не цікавився. Отже, — чисто магічний обряд. Тоді від вибуху загинуло чимало людей з місцевих сіл. Дуже зворушливо, що там про його час заздалегідь попереджували, але — тільки комуністів, щоб встигли поховатись по льохах. Все таки, ота “пролєтарская солідарность”, — це таке щось дійсно зворушливе, чи не так?
Вибух у звалищі радіактивних відходів, яких викидали просто неба, — забруднив наприкінці п’ ятидесятих значну частину Південного Уралу, знову забравши тисячі людських життів. Та буде забирати й надалі.
Сьогодні стала непридатною для життя значна частина Семипалатинської області, колись — красивішою за природою частини Казахстану. На суспільні радіоактивні звалища перетворені Новая Земля, Баренцове та Японське моря.
Кількість мегатонн водневого вибуху була довгий час улюбленим показником для совєцьких вождів, від Хрущова по Андропова: а чи не можна — ще більше? Вона ж помітно підвищується, коли вистилати боєголовку зсередини легким, але дуже отруйним металом — берілієм. Сьогодні його можна викрити у воді мало не всіх водоймищ європейської частини булого Союзу. Жодними фільтрами він не затримується.
Атомові матеріали, часом — смертельно небезпечні, охороняються в Росії, чим далі — тим гірше, розповзаючись контрабандою по всьому світові. Недалекий є той час, коли терористи, яких (з тої ж легкої руки Совєцького Союзу, що їх цілеспрямовано навчав) тепер вистачає будь-де, — стануть рвати не звичайні, але атомові вибухові пристрої. Їх майбутні жертви зможуть дякувати за це Росії. Нею ж свого часу, були накопичені, так — на всякий випадок, запаси бінарних отруйних речовин, достатні знищити все живе на
