Невідоме Розстріляне Відродження - Павло Коломієць
Народився 30.09.1899 р. в с. Проруб на Сумщині в родині волосного писаря. Вчився у земських школах. У 1915–1918 рр. навчався у Курській учительській семінарії, вчителював на селі та в залізничних школах.
У 1921 р. А. Панів вступає на факультет соціального виховання Харківського ІНО і закінчує його у 1925 р. Опісля працював у редакціях газети «Селянська правда», журналів «Сільськогосподарський Пролетар», «Плуг», «Трактор», у видавництві «Плужанин», викладачем ІНО, науковим співробітником Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка. Був секретарем «Плуга».
А. Панів почав друкувати вірші з 1921 р. в журналах «Шляхи мистецтва» «Сільськогосподарський пролетар», «Червоний Шлях», «Плужанин». Видав збірки поезій «Вечірні тіні» (1927), «Без межі» (1933), збірки новел «Село» (1925), «Христя» (1928) та казку «Як звірі хату будували». Панів був також автором кількох шкільних підручників з української мови та літератури, популярних посібників для бібліотечки учня.
Арештували його 6.12.1934 р. За кілька днів А. Панів визнав свою приналежність до контрреволюційної організації, проте заперечував участь у підготовці терактів. Але врешті признався, що «носив камінь за пазухою проти вождів партії». 28.03.1935 р. поета засудили на 10 років. Понад два роки він провів у північних таборах. А 9.10.1937 р. його засудили до розстрілу. Вирок виконали 3.11.1937 р. в урочищі Сандармох.
ЖигаМедяно дзвонять бджоли, Блакить вгорі безмежна… Блакить вгорнула поле, Ласкаво-обережно Розкидує квітки… І зазоріли в житі Волошок ясні очи, Запитливо розкриті, Спитати небо хочуть, А з ними колоски… Облиті теплим світлом, Од ласки сонця п’яні, Покірно і привітно Вклонилися коханій Задуманій Землі. Попестить вітер рідний, А сонце позолотить… Хтось тихим ранком прийде В задумі і турботі На стомленім чолі. Дзвенить медяна пісня, Бринять злотисті бджоли, І в золотій колисці Колишуть кращу долю Перлисті колоски. На воронівських кручах
