В серце Небесних гір - Михайло Тимофійович Погребецький
Чимало років минуло з тих днів… Багато нових перемог вписано за цей час в історію радянського альпінізму, багато досягнуто в дослідженні гір.
Уже немає на карті Тянь-Шаню «білих плям». Але ще піднімаються там горді нескорені вершини, ще не мало районів Небесних гір чекають своїх дослідників. І вони прийдуть.
З кожним роком радянський альпінізм поповнюється свіжими силами. На штурм гірських вершин поруч з досвідченими альпіністами і вченими йде наша славна молодь. Дедалі ширше розгортається робота по вивченню рідної країни.
І дуже радісно усвідомлювати, що в цій благородній справі є й твоя праця, твій скромний вклад.
Примітки1
Кунгей-Алатау — гірський хребет у Киргизькій PCP, в системі Тянь-Шаню. Піднімається у вигляді великої стіни майже без передгір'їв уздовж узбережжя озера Іссик-Куль, оточуючи його на відстані близько 300 км. Найбільша висота хребта 4771 м, має понад 10 льодовиків. Назва киргизька, в перекладі означає північний схил перистих гір.
(обратно) 2Заілійський Алатау — гірський хребет в системі Тянь-Шаню, в Казахській PCP. Оточує з півдня долину річки Ілі в її середній течії, тягнеться дугою на 270 км. Має льодовики. Біля підніжжя Заілійського Алатау лежить Алма-Ата.
(обратно) 3Комплексна експедиція — експедиція, що має своїм завданням вивчення не одного якогось питання, а ряду питань, які в підсумку дають цілісне уявлення про певну територію.
(обратно) 4Каратау — гірський хребет, північно-західний відріг Тянь-Шаню, проходить по Південно-Казахстанській області. Окремі вершини хребта піднімаються до 2176 м.
(обратно) 5Киргизький хребет — північний крайовий хребет Тянь-Шаню, розташований між озером Іссик-Куль і річкою Таласе. Круто спускається на північ. Висота до 4875 м.
(обратно) 6Чу-Ілійські гори — західна вітка хребта Заілійського Алатау, в гірській системі Тянь-Шаню, розташована на південному сході Казахської PCP, у Джамбульській області. Гори тягнуться дугою на північний захід між південно-західним берегом озера Балхаш і нижньою течією річки Ілі, з одного боку, та річкою Чу — з другого.
(обратно) 7Муюнкум — велика піщана пустиня в Казахській PCP, в Джамбульській області, між хребтом Каратау та річкою Чу. Назва казахська: муюн — шия, кум — піски, пустиня (довгий, мов шия; довга пустиня).
(обратно) 8Кокандське ханство — феодальна держава, яка існувала у Ферганській долині у XVIII–XIX століттях. Населення складалося з узбеків, таджиків, кипчаків та киргизів. Переважна частина землі належала ханові та феодалам.
(обратно) 9Дунгани (по-китайськи хуей-дзу; самі себе називають чжун-ян) — народність монгольського походження. Живуть у південно-західному Китаї, зокрема в провінції Сіньцзян. В 1850 році дунгани разом з уйгурами повстали проти Китаю. Після розгрому повстання значна частина їх втекла в Ілійський край, на північ від Тянь-Шаню. У 1871 році Ілійський край був захоплений Росією, але потім знову повернений Китаю. Дунгани, які жили в Ілійському краю, перейшли на територію Росії.
Тепер у Радянському Союзі дунгани середньоазіатські (близько 25 тисяч чоловік) живуть у Казахській і Киргизькій PCP. Колгоспи середньоазіатських дунганів вирощують головним чином рис, опійний мак, бавовник.
Уйгури — народність тюркського походження, близька мовою та звичаями до узбеків. Основне населення (75 процентів) Сіньцзяну. Частину уйгурів після невдалих повстань проти китайської імперії в XIX віці переселилась в Росію. Тепер у Радянському Союзі уйгури живуть у Киргизькій, Казахській та Узбецькій PCP. Головне заняття — землеробство.
(обратно) 10Шурпа — суп; мянтоу — пельмені, зварені на парі; каурдак — смажене м'ясо (киргиз.).
(обратно) 11Бет-Пак-Дала (Північний голодний степ) — найбільша пустиня Казахської PCP площею близько 80 тис. кв. м. Знаходиться на північ від нижньої течії річки Чу. Західна частина пустині солончакова, південна — піщана. Тепер освоюється, головним чином, для тваринництва.
(обратно) 12Меридіональний напрямок хребта вперше визначила експедиція А. Летовета, учасники якої в 1946 році вперше піднялися на вершину Мармурова стіна на стику Меридіонального і Сариджаського хребтів. Найбільші вершини Меридіонального хребта досягають висоти 6814, 6800, 6725 і 6276 м.
(обратно) 13Четвертинний період (система) останній з двох періодів так званої кайнозойської ери геологічної історії Землі, який триває і досі. Тривалість четвертинного періоду налічують від 600 тисяч до 1 мільйона років. Протягом цього часу поверхня землі, рослинний і