Робін Гуд - Джон Макспедден
— Клянусь усіма дзвонами, які будь-коли сповіщали про весілля, — голосно, щоб усі чули, промовив Робін, — гірше підібраної пари мені ще не доводилось бачити!
— Замовкни, негіднику! — цитьнув на нього якийсь чоловік, що стояв поруч.
Єпископ, кваплячись, натягнув рясу і вже стояв, готовий зустріти молодих біля вівтаря[21].
Та Робін не звертав на нього уваги. Він пропустив повз себе лицаря і його десятьох лучників, а потім підійшов до молодої і став з другого боку від неї.
— Кріпіться, леді, — прошепотів він, — тут неподалік є інший менестрель, якого, напевне, вам приємніше буде послухати.
Дівчина злякано глянула на Робіна, але зустріла в його очах стільки прихильності й чесності, що одразу просвітліла й обдарувала його вдячним поглядом.
— Одійди геть, дурню! — сердито закричав її брат.
— От тобі й на! Адже я хочу принести нареченій щастя, провівши її через церкву, — сміючись, відповів Робін. Після цього до нього вже не чіплялись і дозволили пройти з молодими аж до вівтаря.
— Тепер починай свою музику, хлопче! — наказав єпископ.
— З великою радістю, — відповів Робін, — тільки дозвольте мені обрати інструмент, бо, хоча часом я і полюбляю арфу, але взагалі вважаю, що найвеселіше можна заграти тільки на ріжку.
По цьому він спритно вихопив з-під зеленої куртки свій ріжок і просурмив у нього тричі так дзвінко, що аж луна пішла під склепінням.
— Хапайте його! — заверещав єпископ. — Нас обдурили! Це витівки Робін Гуда!
Десять виряджених лучників, що стояли при вході, кинулись до вівтаря. Проте вони наштовхнулися на глядачів, які в тривозі посхоплювалися з лав і загородили всі проходи. Тим часом Робін легко перескочив через поруччя вівтаря і зайняв місце в найближчому закутку.
— Ні кроку не руш! — закричав він, розтягуючи лук. — Кожен, хто зайде за поруччя, впаде мертвим! Усі, хто прийшов подивитися на вінчання, сідайте на свої місця. Вінчання відбудеться, оскільки ми прийшли до церкви. Але молода сама обере собі жениха!
Біля входу знову зчинилося сум'яття, і до церкви бойовим порядком вступили двадцять чотири стрільці Робін Гуда на чолі з Віллом Стютлі. Вони оточили десятьох виряджених лучників, спохмурнілого брата молодої та інших присутніх тут охоронців порядку й обеззброїли їх.
Після цього до церкви зайшов святково прибраний Алан Дейль разом із Пурпуровим Віллом, який був у нього за старшого дружка. Вони поважно пройшли через весь храм і зупинилися перед вівтарем.
— Виходячи заміж, дівчина сама обирає собі нареченого, — так сказано в одному із законів короля Генріха, — урочисто промовив Робін. — Так от, дівчино, перш ніж продовжиться це вінчання, скажи нам, кого б ти хотіла мати за свого чоловіка?
Дівчина відповіла не словами. Вона лише посміхнулась самими очима, підійшла до Алана, обвила руками його шию і заплакала щасливими сльозами.
— Ось кого вона кохає насправді, — сказав Робін, — молодого Алана, а не старого лицаря-каліку! Вибір її той, що треба! І закохані будуть повінчані, перш ніж ми підемо звідси. Тепер, мілорде єпископе, починай церемонію!
— Я знаю тебе, лиходій і злочинець! — зарепетував єпископ. — Не буду я їх вінчати, бо в церкві тричі треба робити оклик заручених, такий закон на нашій землі. Три оклики з вівтаря! А ти порушуєш правила!
Він із шумом закрив Біблію і сів на неї.
— Іди-но сюди, Маленький Джоне, — нетерпляче гукнув Робін, а потім зірвав з плечей єпископа ризу й натягнув її на йомена. — Ану, який з тебе вийде єпископ?
Єпископ Герфорда був присадкуватий і товстий, а Маленький Джон високий і худий. Риза теліпалась на його плечах, зате вона ледве сягала йому до пояса. Розбійник у ризі мав дуже кумедний вигляд. Дивлячись на нього, люди мимоволі почали сміятися.
— Щоб я луснув, — сказав Робін Гуд, — але це убрання робить тебе зовсім іншою людиною. Ти найкращий єпископ, якого мені будь-коли доводилось бачити. Починай оклики!
Лопочучи короткими полами ризи, Маленький Джон незграбно видирався на хори[22]. Звідти він з кумедною урочистістю тричі оголосив про одруження дівчини з Аланом Дейлем.
— Гукай ще, — наказав Робін, — у тебе дуже коротка риза, і через те говорити треба довше.
Маленький Джон гукнув учетверте, вп'яте, вшосте, всьоме… Ніколи ще оклик не робився таким гучним голосом і з таким щирим завзяттям.
— От тепер досить! — нарешті зупинив його Робін. — Певен, що ти заслужив подвійну винагороду. О, здається, я бачу при вході до церкви шановного панотця, який зможе відправити службу навіть краще за мілорда єпископа Герфорда! А мілорд єпископ засвідчить це та прикладе печатку до паперів. Отче, будьте ласкаві, благословіть оцих молодят, як належить за законом.
Чернець Тук, який весь час скромно стояв у куточку при вході до церкви, виступив наперед. Алан з дівчиною стали перед ним на коліна, а старий лицар, змушений бути свідком вінчання власної нареченої, від безсилої люті лише скреготів зубами. Чернець впевнено розпочав вінчальну церемонію.
Коли він, як належить, запитав: «Хто віддає цю дівчину?», Робін зробив крок уперед і відповів щирим голосом:
— Я віддаю! Я, Робін Гуд Бернесдейльський та Шервудський! А той, хто
