Том 7 - Леся Українка
Першодрук відбиває пізнішу досконалішу редакцію тексту оповідання. Він має заголовок і, порівняно з чорновим автографом, значну кількість смислових та стилістичних уточнень. Наприклад:
Чорновий автограф
1. «Я раз була уже закоха-
Першодрук «Я раз була дуже зако-
2. «Отож поїхала я на Сибір. Се я рятувала те, що здавалось мені дорожчим над усе, навіть над мов кохання. Я думала, що, принісши таку тяжку жертву своєму божищу, я вже стану навіть великою жрицею його».
3. «Про се не варто говорити,— мовила тихо,— це сюди не йде... він не такий... занадто вже він «чесний трудівник» і «зразковий сім’янин».
4. «Рішуче мовила вона».
б. «Вона стихла».
6. «А ви таки до неймовірності великодушні!»
7. «...мов найближче око-ло...»
«...моє
ство...»
8. «...се вища стадія драматичної штуки...»
9. «Жінки якось краще вміють консервувати поезію свого почуття серед життьової прози».
10. «Ви забуваєтесь!» — «Простіть!» «Отож поїхала я на Сибір. Я думала, що, принісши таку тяжку жертву своєму божищу, я вже стану навіки великою жрицею його».
«Про се не варто говорити,— мовила тихо,— це сюди не йде... він не такий...»
«Зважливо мовила вона».
«Вона вгамувалася».
«А ви таки до неймовірності жалісливі!»
найближче товари-
«...се вища стадія драматичного хисту...»
«Жінки якось краще вміють задержувати поезію свого почуття серед життьової прози».
«Ви що собі думаєте!» — «Пробачте!»
НЕЗАВЕРШЕНІ ТВОРИ. ФРАГМЕНТИ. ПЛАНИ
[ЖАЛЬ. VI—VII РОЗДІЛИ]
Друкується вперше за чистовим автографом (ф. 2, № 827), без дати.
На першій сторінці вгорі авторська помітка: «До пов[істі] «Жаль».
Датується липнем 1891 р. на підставі листа Лесі Українки до матері від початку липня 1891 p.: «...Ще написала вставну главу до «Жалю», до завтра докінчу другу главу, вставну, і пришлю тобі...»
[ЖАЛЬ. ПЛАН IV—XII РОЗДІЛІВ]
Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 828).
Автограф без дати, має деякі закреслення: з плану VI розділу знято після слів: «за границею» таке речення «Жаль. Міста, по котрих проїжджала під час vojage de noces К Антипатія до бар[о-неси]. Дрібні клопоти. Нудота». Закреслені і останні слова: «Візит пана». З плану XI розділу викреслено його початок: «В селі, в степах. Нудота страшенна. Дом у бар[онеси] багатий. Заздрість. Як мене всяка стара кокетка має поневірять. Швачка. Нужденна натура!»
Датується орієнтовно початком 1889 р. на підставі листа Лесі Українки до М. Косача, написаного у вересні 1889 р.
ЧОТІИРИ] КАЗ[КИ] ЗЕЛ [ЕНОГО] Ш[УМУ]
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах. Т. З, стор. 729—730.
Чистовий незавершений недатований автограф міститься в записній книжці Лесі Українки (ф. 2, № 842).
В кінці твору Лесею Українкою зроблено запис: «Поговорка: чи ти була на тій долині, де правду ділили? (Як хто чому не вірить.) »
Датується орієнтовно 1889 р. на підставі листів Лесі Українки до М. П. Косача. У вересні 1889 р. вона сповіщала брата, що розпочала одну казку для дитячого журналу. У наступному листі в жовтні 1889 р. Леся Українка пише про це докладніше: «Ще далеко раніш твого листа, ще в Колодяжиому, я почала писати казку для дітей, зветься «Чотири казки зеленого шуму». Казку сю я хотіла послать в Галичину в дитячий журнал; якщо вдасться мені добре ця проба, то писатиму більш, якщо ні —то, значить, кебети не маю!»
Подається за автографом.
Індепенденти (англ. independents — незалежні, самостійні) — радикальне релігійно-політичне угруповання пуритан в період англійської буржуазної революції XVII ст.
Вперше надруковано у журн. <градяпський Львів», 1947, № 4, стор. 54.
Чорновий автограф недатований (ф. 2, № 833).
В автографі в окремі виправлення. Так, закреслено: «VII. У матері». Натомість вписано: «VII. Муштра. Поступав в денщики на село». У VIII розділі після слів: «Денщицька доля» викреслено: «Веселі сцени».
Датується орієнтовно 1893 p.— часом напруженої роботи Лесі Українки над завершенням оповідання «Одинак».
Подається ва автографом.
«ОТ ВОНА, ТАЯ ЖАДАНА РІВНІСТЬ...»
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах. Т. З, стор. 730—731.
Чистовиц недатований автограф (ф. 2, № 843) не має початку й кінця.
Датується орієнтовно на підставі почерку серединою 90-х років.
Подається за автографом.
СПОГАДИ ТІТКИ ЛЮСІ
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження. Вип. II. К., Вид-во АН УРСР, 1956, стор. 149—150.
У чорновому незавершеному і недатованому автографі (ф. 2, № 840) первісний заголовок твору («Люся») закреслено.
Датується орієнтовно на підставі змісту і почерку початком 900-х років.
Подається за автографом.
«БЕРУТЬ У ДВІР ЄВЦЮ...»
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах. Т. З, стор. 731—736.
Чорновий недатований автограф (ф. 2, № 838) має численні закреслення та дописки.
«Беруть у двір бвцю...» — план первісної редакції оповідання «Приязнь».
Датується орієнтовно 1904 р. на підставі листа Лесі Українки до О. Кобилянської від 14.VIII 1904 р.
Подається за автографом.
ПОМИЛКА
Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори. Т. X, стор. 242-264.
В незавершеному недатованому автографі (ф. 2, № 836) майже всі виправлення зроблені в процесі авторедагування чистового рукопису і внесені спочатку олівцем, а згодом наведені чорнилом. Наведемо окремі з них: ^
1. «Коли б уже швидше вечорі- «Коли б уже швидше стем-
ло...» віло...»
2. «Я щиро пробував удачі...» «Я просто пробував уда
чі...»
3. «Я собі думаю...» «Я собі просто думаю...»
4. «Заголовка ніякого не треба, «Заголовка ніякого не тре-
я не вмію їх видумувати, а прос- ба, я не вмію їх видумувати то так, пу, як листи пишуть». і завжди видумую не до ладу».
5. «Потім тою самою рукою ти «Потім ти зняла шапочку і
обтрясла сніг...» обтрясла сніг...»
6. «...иевже-таки хатній ком- «...невже-таки хатній комфорт вищий від любові?» форт вищий від всього?»
