Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

class="sup">227 Фраза в/ігвенъ вгъ зринає в Першій книзі Мойсеєвій: Буття 14: 20; у Третій книзі царств 5: 7; у Другій книзі Ездри 4: 40; у Книзі Товіта 11: 16; 13: 1, 18; у Книзі Псалмів 17 (18): 47; 65 (66): 20; 67 (68): 36; у Книзі пророка Даниїла 3: 95; у Другому посланні св. ап. Павла до коринтян 1: 3 та в Посланні св. ап. Павла до ефесян 1: 3.

228 Трохи неточна цитата з Другого послання св. ап. Павла до коринтян 12: 10. Пор.: єгда БО НЄ/ИОфСТвХк>, тогда СЙ/ІСНЪ ЄС/ИВ.

229 Парафраза Книги Псалмів 127 (128): 3. Пор.: Жена твоа йкш /іо^а П/іодовйта въ страна^ъ дб/иХ твоегш.

230 Очевидно, Сковорода називає Саррою старість, нав'язуючись до старозаповітної історії народження Ісаака.

231 Парафраза послання Горація «До Ікція» (І, 12, 19): "quid velit et possit rerum concordia discors". У перекладі Андрія Содомори: "Звідки ця єдність речей суперечних, яка її сила?" [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 191]. У XVII-XVIII ст. за допомогою цих слів здебільшого окреслювали єство так званих концептів - складних метафор оксиморонного типу [див. про це, зокрема: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). - Koln; Weimar; Wien, 2005. - S. 352-362]. Наприклад, ось так: "concursus seu discors concordia subiecti et praedicati in oratione" [UlcinaiteE. Teoria retoryczna w Polsce і na Litwie w XVII wieku: Proba rekonstrukcji schematu retorycznego. - Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk; Lodz, 1984. - S. 21]. В українській літературі про концепти писали Іпатій Потій [див.: PocieyH. Kazanie і homilie. - Poczaiow, 1778. - Т. 1. - S. 344-345], Сильвестр Косов [див.: Kossow S. Патхрікоѵ, abo Zywoty ss. oycow pieczarskich. - Kiiow, 1635. - S. 9 (Do czytelnika prawoslawnego)], Іоаникій Галятовський [див.: Галятовський I. Наука, албо Способ зложеня казаня// Галятовський І. Ключ разумѣнія. - Львів, 1665. -Арк. 521 (зв.), 523-523 (зв.), 531 (зв.)-532; Galatowskil. Stary Kosciol Zachodni. - Nowogrod-Siewierski, 1678. - S. 49 (друга пагін.)], Дмитро Туптало [див.: Туптало Д. Слово на Святую Троицу// ТитовА. Проповеди святителя Димитрия, митрополита Ростовского, на украин-ском наречии. - Москва, 1910. - С. 40], Стефан Яворський [див.: Jaworski S. Pelnia nieubywai^cey chwaly. - Kiiow, 1691. - K. 31 (v.), 32 (v.), 34] та інші. Теорію концептних образів можна знайти в поетиках Партенія Родовича [див.: LewinP. Nieznana poetyka kijowska z XYII wieku// Z dziejow stosunkow literackich polsko-ukrairiskich. - Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk, 1974. - S. 71-90], Митрофана Довгалевського, котрий називав концепти "душею поезії" [див.: Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). - Київ, 1973. -

С. 41; про це: МаслюкВ. Теорія кончетто у вітчизняних латиномовних поетиках XVII -першої половини XVIII ст. // Іноземна філологія. - Дьвів, 1977. - Вип. 45. - С. 103-110], та інших. Мабуть, найколоритнішим концептистом в українській бароковій літературі був Дазар Баранович [див.: РадишееськийР. Бароковий консептизм Дазаря Барановича// Українське літературне бароко. - Київ, 1987. - С. 156-177; Radyszewskyj R. Polskoj^zyczna poezja ukrairiska od konca XVI do pocz^tku XVIII wieku. - Krakow, 1996. - Cz. I. - S. 145-196]. Звісно, для Сковороди ці слова мали й суто богословський сенс. Скажімо, вони могли віддзеркалювати уявлення Максима Сповідника - одного з найулюбленіших авторів Сковороди - про антитетику нетварного й тварного, неба та землі, раю та світу, духа й матерії, чоловіка та жінки як основу Божої гармонії світу [див.: Мейендорф И. Введение в святоотеческое богословие. - New York, 1985. - С. 307].

232 Книга Псалмів 138 (139): 6.

233 Ці теми є в багатьох творах Івана Златоуста. Див., наприклад: Бесіди на книгу Буття. Бесіда VIII, 71; Вісім слів на книгу Буття. Слово II, 537; П'ять слів про Анну. Слово IV, 667; Огляд книг Старого Заповіту. Вступ, 313, 317; та ін. [див.: Полное собрание творений св. Иоанна Златоуста: В 12 т. - Москва, 1994. - Т. 4. - Кн. 1. - С. 60-61; Москва, 1995. - Т. 4. -Кн. 2. - С. 735, 736, 820; Москва, 1999. - Т. 6. - Кн. 2. - С. 608, 612].

234 Далі йде розчерк Сковороди.

93

[До Іоїля]1

[З Каврая до Переяслава, початок січня 1758 або 1759 p.] Боится НАРОД.. ,2

Блажен, со блажен,

Кто з самих пелен Посвятил себе Христовѣ,

ДеНЬ, НОЧ МИСЛИТ В ЕіСі) словѣ.

Взял шсі) благое И бремя легкое,

К сему обик,

К сему навик.

со! жребій сей святій.

Кто сея сотвѣдал сласги,

Вѣк в мірскы не может пасти, ни!

В наготах, в бѣдах не скучит,

Ни огнь, ни меч не разлучит;

Вся сладость разводит,

На сердце не всходит Кромѣ тому,

Если кому

Дал знать искус драгій.

Христе, жизнь моя,

Умерій за мя!

Должен был тебѣ начаткы Лѣт моих, даю осгаткы.

Сотри сердца Камень,

Зажжи в нем твой Пламень,

Да мертв грѣхам, сграсгям,

Плотскым сластям3

Живу тебѣ, мой свѣт.

А как сот грѣхов воскресну,

Как содѣну плоть небесну, О!

Ты в мнѣ, я в тебѣ вселюся,

Сладосты той насишуся,

С тобою в безсѣдѣ,

С тобою в совѣтѣ,

Как дня заход,

Как утра всход.

О! се златих вѣк лѣт!

To veov ecttlv ётод, каї via, патєд ауіє, x«lqe!

(єстті veov to exog каЛсод!)

Та иуіаіѵе ѵга та via пдаттг, фіЛє!

Таита |aev єихєтаї о Гргіусорюд, сЬ фіЛ ІсоіЛ[є].

ФіЛеЛЛг]ѵ о veog, аод паЛаюд Ьє фіЛод.

[Рік наступив вже Новий, радуйся ж, отче, поновно!

(нехай гарним буде для тебе Новий рік!)

Друже, бажаю тобі гцасгя й здоров'я нового!

Це, дорогий Іоїле, молить для тебе Григорій,

Еллінів друг молодий, твій же він друг старий4].

94

До Гервасія [Якубовича]5

[З Каврая до Переяслава]

Venerandiss[imo] in Christo Patri Gervasio Greg[orius] Skoworoda S[alutem] B[onam] D[icit].

Jam jam abiturus, jam in alas te nobis librare videris. Acdpe igitur symbolum filialis in te nostri amoris ac reverentiae, Carmen apobaterion. Apobaterion vocant and той а7то(3аіѵеіѵ, quod est abire, quodque abeuntes votis bonisque omnibus prosequatur. Est quidem nostrum carmen prope rusticanum ac humi repens, utpote quod sit sermone vulgari; sed nil moror, quam sit vulgare atque ignobile, modo sincerum, candidum, simplex. Reges et tyrannos saepe