Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
219 Вергілій. Буколіки, II, 65. Ця фраза стала крилатою [див.: Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. С. Б. Барсов. - Москва, 2006. -С. 339].
220 Крез (гр. Кро'юос;) (595-546 pp. до н. е.) - останній лідійський цар. Мав величезне багатство. Про нього розповідає Геродот у 29-му розділі першої книги своєї «Історії». Ім'я Креза стало прозивним як персоніфікація багатства. Саме в такій ролі воно зринає й у творах старих українських письменників [див., наприклад: Полоцький С. Вечеря душевная. -Москва, 1681. - Арк. 125 (зв.) (друга пагін.); Козачинский М. Книга третья. Нравственная философия, или Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины
XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 335].
221 Гай Юлій Цезар (Gajus Julius Caesar) (100-44 pp. до н. е.) - славетний римський імператор, полководець, оратор і письменник. Його ім'я не раз поставало символом про-минущості людської величі та слави [див., наприклад: Полоцький С. Вечеря душевная. -Москва, 1681. - Арк. 125 (зв.) (друга пагін.)].
222 Демосфен (гр. АцроаѲЁѵцс,) (384-322 pp. до н. е.) - найбільший давньогрецький політичний оратор. Так само, як і Цезар, символізував проминальність людської слави [див., наприклад: Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 125 (зв.) (друга пагін.)].
223 Очевидно, Сковорода має на думці слова Христа: "Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую" (Євангелія від св. Івана 15: 14).
224 27 січня Православна Церква відзначає повернення мощів св. Івана Златоуста.
225 Музи (лат. Musae) - дев'ять доньок Аполлона й Мнемозини; богині наук та мистецтв: Кліо, Евтерпа, Талія, Мельпомена, Терпсихора, Полігімнія, Ерато, Уранія, Калліопа.
226 Див. прим. 64 до циклу «Сад божественных пѣсней».
227 Авторство цієї епіграми Діоген Лаерцій (III, 33) приписував Платонові [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. -С. 63].
228 У Троїце-Сергієвій лаврі Сковорода перебував на початку 1755 р. (намісником лаври був тоді Кирило Ляшевецький). Він покинув обитель, очевидно, у першій декаді лютого 1755 р. [див.: Махновець Л. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972. -С. 127].
229 Діоген Лаерцій свідчив (VIII, 15), що "святилищем Муз" називали перехід при будинку Піфагора в Метапонті, куди приходило чимало люду, щоб послухати філософа [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979.-С. 336].
230 Ідеться про трьох святих отців-каппадокійців: Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Златоуста.
231 Сентенції Менандра, 543. Пор. латинські, українські й російські відповідники цієї фрази: "Manus manum lavat" [Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. C. Б. Барсов. - Москва, 2006. - С. 207]; "Рука завше руку мьієт" [Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 173]; "Рука руку миє, аби обі були білі" [Франко, № 22653]; "Рука руку миє, щоб білі були"; "Рука руку миє, нога ноіу підпирає" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963.-С. 138, 160]; "Рука руку мыет..." [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 135]. Наприкінці листа витерто один рядок, писаний грецькою мовою, а під ним іншою рукою та іншим чорнилом додано: "1763 die trium Sanctorum Basilii, Gregorii, Johanni" ("1763 року, у день трьох святих: Василія, Григорія та Івана").
232 Переклад Миколи Зерова [Зеров М. Твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 1. - С. 390].
233 Арістотель. Велика етика, 1211а30-35 [див.: Аристотель. Большая этика // Аристотель. Сочинения: В 4 т. - Москва, 1983. - Т. 4. - С. 368].
ш Арістотель. Велика етика, 1213а25 [див.: Аристотель. Большая этика// Аристотель. Сочинения: В 4 т. - Москва, 1983. - Т. 4. - С. 373]. Думка про друга як "друге я" була досить поширеною у філософії Стародавньої Греції та Риму. Варто пригадати, скажімо, ранній діалог Платона «Алківіад 1» (132с-133с) [див.: Платон. Диалоги. - Москва, 1986. - С. 217-218] чи передану Діогеном Лаерцієм (VII, 23) сентенцію Зенона з Кітіона [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. -С. 276]. Цю думку з посиланням на Арістотеля можна знайти також у старих українських письменників, наприклад, у Дмитра Туптала: "...агце и еллинскій філософ Арістотель рече, обаче хрістіаном надобноє: 'Друг єсть єдина душа в тѣлесах двою'" [ТупталоД. Поученіє на память святых верховных апостол Петра и Павла // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. - Ч. 3. - С. 90].
235 У Плутарха: "Quod si".
236 Інтерполяція Сковороди.
237 Plutarchus. Quomodo possit adulator ab amico internosci, 52f [Plutarchi Chaeronensis Moralia. Omnes de Graeca in Latinam linguam transscripti summo labore, cura, ac fide. Guiliel. Xylandro Augustano interprete. - Francofurti, MDCXIX. - P. 129; також: Plutarchi Chaeronensis Scripta Moralia. Graece et latine. - Paris, 1841. -T. I. - P. 63].
238 Діоген Даерцій (V, 40) свідчить, нібито Теофраст не раз казав, що "найдорожча трата -це час" [Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. -Москва, 1979.-С. 217].
239 Див. прим. 266 до діалогу «Сѵмфоніа, нареченная Книга Асхань».
240 У рукопису: ".. .то каЛЛод то Ѳеюѵ".
241 Євангелія від св. Матвія 18: 10. Пор.: "...їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі".
242 У рукопису: deliciantes.
243 Див.: "О bibliotheca nota paucis, б libri, / Quos rara contrectat manus" [M. Antonii Mureti Presbyterii, J. C. et Civis Romani Oratores ac Poetae clariss[imi] Orationes, Epistolae, Hymnique
