Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

303 В автографі слова Et est дописані над рядком.

304 Сковорода має на думці поцілунок Юди (Євангелія від св. Матвія 26: 48; Євангелія від св. Марка 14: 44; Євангелія від св. Луки 22: 46).

305 Пор.: "Хіба ви не знаєте, що ваші тіла - то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні! Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею?" (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 6:15-16).

306 В автографі слово sacra дописане над рядком.

307 Переклад Леоніда Ушкалова.

308 Див. прим. 1 до поезії «О delicati blanda etc.».

309 Гален (Galenus) Клавдій (129-199 pp.) - славетний римський учений-природознавець, лікар імператорів Марка Аврелія, Вера та Коммода, автор трактату «Про частини людського тіла»; як філософ, був прибічником ідей Платона, Арістотеля та стоїків.

310 Гіппократ (гр. Іппократцс;) Косський (бл. 460-377 чи 356 pp. до н. е.) - славетний старогрецький лікар. Гіппократ та Гален, як найвищі авторитети в ділянці медицини, згадуються поруч і в інших джерелах [див., наприклад: Сакович К. Арістотелівські проблеми // Пам'ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI - початок XVII ст. - Київ,

1988. - С. 415; Номоканон, си єст Законоправилник. - Київ, 1629. - С. 124; Туптало Д. Книга житій святых. - Київ, 1689. - Арк. 598 (зв.); Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 173].

311 Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до филип'ян 4: 7. Пор.: /ийръ вжїй, ПреВОС^ОДАЙ ВСАКЪ О^/ИЪ.

312 В оригіналі ця фраза звучить так: "каі f] е’цэг|ѵг| той 0єой f] ѵпг^гхоѵоа паѵта ѵойѵ..." (Послання св. ап. Павла до филип'ян 4: 7).

313 Парафраза Євангелії від св. Марка: 4: 41. Пор.: в^тръ й /йоре пос/іХішкітъ grun. Див. також: Євангелія від св. Матвія 8: 27; Євангелія від св. Луки 8: 25.

314 Можливо, Сковорода має на думці слова Христа: "Vae vobis, scribae et pharisei hypocritae, quia similes estis sepulcris dealbatis, quae a foris quidem parent speciosa, intus vero plena sunt ossibus mortuorum et omni spurcitia!" (Євангелія від св. Матвія 23: 27). У перекладі Івана Огієнка: "Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости!".

315 Вергілій. Буколіки, III, 93.

316 Можливо, Сковорода натякає тут на одне місце з листа Ціцерона до Тіта Помпонія Аттика (2.9): "...denique etiam Vatini strumam sacerdoti 5і|3афш vestiant" ("і одягнуть в дібаф жерця навіть товсту шию Ватінія"). Та й загалом Ціцерон називав Ватінія -народного трибуна 59 p., креатуру Цезаря - "товстою шиєю держави" ("struma civitates").

317 Див. прим. 21.

318 У рукопису: sodales.

319 Евр (гр. ЕЬрос,) - східний чи південно-східний вітер у грецькій міфології.

320 Див. прим. 246.

321 Це прислів'я є в «Адагіях» Еразма Роттердамського (II. 2. 44). Пор. його українські версії: "Де мило, там очи, де болить, там руки" [Франко, № 17429]; "Що в кого болить, той про те й говорить"; "Де болить - там і торкаєш кожну мить" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період/ Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 543]. Українські письменники використовували його й до Сковороди. Досить пригадати хоч би Дмитра Туптала ("где болит, там рука" [Туптало Д. Руно орошенноє. - Чернігів, 1680. - Арк. 67 (зв.)]) чи Івана Величковського: "и як рука, где болить, там ся дотикаєт" [Величковський І. Твори. - Київ, 1972. - С. 89].

322 Пор. із тезою Касіяна Саковича: "скупому часто сняться гроші, купцю - товари, рибалці - ставки, неводи, риба. Мисливцю ж сняться гаї, поля, хорти, зайці. Солдату -труби, війни, залицяльнику - коханки, студенту - лекції, диспутацїї" [Сакович К. Арістотелівські проблеми // Пам'ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI - початок XVII ст. - Київ, 1988. - С. 416^17].

323 Пор.: "...чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?" (Соборне послання св. ап. Якова 2: 5).

324 Євангелія від св. Матвія 13: 11.

325 Пор.: "Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, використовуючи час, - дні бо лукаві!" (Послання св. ап. Павла до ефесян 5:15-16).

326 Ці роздуми Сковороди про час підхожі до міркувань, скажімо, Авіустина в його «Сповіді» (11. XIV. 17) (пор.: "...Якби ніщо не проминало, то не було б минулого часу; якби ніщо не наставало, то не було б майбутнього часу; а якби не було нічого, то взагалі не було б часу теперішнього. Але яким чином 'є' ці два часи - минулий і майбутній, -коли минулого вже нема, а майбутнього ще немає? І сам час теперішній, якщо б він був завжди теперішнім і не пропадав у минулому, то не був би вже часом, а був би вічністю. Отже, коли теперішній час, щоб бути часом, має пропадати в минувшині, то як же ми можемо твердити, що час 'існує', коли єдина рація його буття - це не буття. Отже, ми маємо право сказати, що час існує хіба тільки тому, що він прямує в небуття" [Святий Августин. Сповідь / Пер. з латини Ю. Мушака. Вид. 3. - Київ, 1999. - С. 222]) чи Дмитра Туптала (пор.: "Двлится же время на три части: на мимошедшеє, настоящеє и будущеє. Мимошедшеє время вѣмы яко бѣ, но уже прейде и погибе, ниже бо возвратится когда. Будущаго же времени чаєм, но не вѣмы, каково то будет. Настоящеє же мнимся имѣти, но ни чего имамы, кромѣ єдинаго краткаго часца, глаголемаго 'нынѣ'. 'НынВ' абіє єсть и абіє нѣсть, преиде бо паки ино настаєт