Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
282 Стоя - школа давньогрецької філософії, заснована в Афінах близько 300 р. до н. е. Зеноном із Кітіона (бл. 335 - бл. 262 pp. до н. е.). Етимологію цього слова Памва Беринда пояснював так: "еллински - Ганок, оттоль стоіки философи названи, от Ганку, в котором диспутовали" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 459]. Історію цієї школи заведено поділяти на три періоди: Стара Стоя (Зенон, Хризипп), Середня Стоя (Посидоній) та Пізня Стоя (Сенека, Епіктет, Марк Аврелій). Ідеї стоїків були дуже популярні в XVII-XVIII ст., коли розвинувся так званий "неостоїцизм". У своїх творах Сковорода згадує про зачинателя стоїчної філософії Зенона з Кітіона, а також про чільних представників римського стоїцизму: Сенеку й імператора Марка Аврелія. Наука стоїків справила вплив на Сковороду, зокрема, на його теорію "сродності".
283 Апатія (гр. апавєіа) - один з основних принципів стоїчної філософії. Правлячи про людське щастя (цакаріа, beatitude), Сковорода, так само, як, приміром, його вчитель Георгій Кониський, підкреслював, що афектам варто протиставляти не витлумачену в дусі стоїків апатію, а пристрасті, погамовані розумом. Так само поціновували стоїчну апатію також деякі інші києво-могилянські філософи [пор.: Калиноеский С. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII -первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев,
1987. - С. 257]. Зрештою, те саме було і в західній традиції. Досить пригадати бодай славетну книжку Ніколя Кавсіна «De eloquentia sacra et humana libri XVI» [див.: Ulcinaite E. Teoria retoryczna w Polsce і na Litwie w XVII wieku: Proba rekonstrukcji schematu retorycznego. - Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk; Lodz, 1984. - S. 137].
284 Тут Сковорода близький до Арістотеля. Як свідчив Діоген Лаерцій (V, 31), Арістотель казав, що мудрий чоловік "не вільний від пристрастей, а помірний у них" [Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 214]. Принаймні стоїк Сенека пов'язував таку позицію саме з перипатетиками. "Не раз поставало питання, - писав він у «Моральних листах до Луцілія» (CXVI, 1), - що краще: коли в нас помірковані пристрасті чи коли їх нема взагалі? Наші [тобто стоїки] проганяють їх, перипатетики - погамовують" [Луцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 516].
285 Сковорода має на думці слова: "А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, - посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався" (Друге послання св. ап. Павла до коринтян 12: 7).
286 Можливо, Сковорода має на думці Третю книгу царств 19: 12.
287 Див.: Євангелія від св. Матвія 5: 3-11.
288 Боецій С. Розрада від філософії / Пер. з лат. А. Содомори; передм. В. Кондзьолки. -Київ, 2002. - С. 58.
289 Ідеться про Якова Єнкевича ("города Харкова Троецкой церкви священника Бориса сын"), який навчався в класі синтаксими Харківського колегіуму, коли цей клас вів Сковорода. У його батька квартирували під час навчання брати Ковалинські [див.: МахновецьЛ. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972. -С. 185-186].
290 Пор.: "militia est vita hominis super terram" (Книга Йова 7: 1). У перекладі Івана Огієнка: "Хіба чоловік на землі - не на службі військовій?". Можна пригадати також «Моральні листи до Луцілія» Сенеки: "Atqui vivere, Lucili, militare est" (XCVI, 5) ("А жити, Луцілію, -це наче служити у війську" [Луцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 429]). Див. прим. 421 до діалогу «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни».
291 Це - трохи скорочена форма старої латинської приказки: "De duobus malis minimum eligendum" [Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. C. Б. Барсов. - Москва, 2006. - С. 88].
292 В автографі це слово подано замість закресленого: ргаеті.
293 Префектом Харківського колегіуму на той час був Лаврентій Кордет. Див. прим. 58 до рубрики «Листи до різних осіб» (лист № 98).
294 Переклад Миколи Зерова [Зеров М. Твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 1. - С. 389-390].
295 Пор.: 'Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, - буде винний супроти тіла та крови Господньої! Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть
і з чаші хай п'є. Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є! Через це поміж вами багато недужих і хворих..." (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 11: 27-30).
296 Переклад Леоніда Ушкалова.
297 В автографі закреслено слово corpus, а згори дописано et.
298 Пор.: "si est corpus animale, est et spirituale" (Перше послання св. an. Павла до коринтян 15: 44). У перекладі Івана Огієнка: "Є тіло звичайне, є й тіло духовне".
299 В автографі закреслено слово: latitano.
300 В автографі слово саіоге дописано над рядком.
301 Пор.: "Але ви не так пізнали Христа, якщо ви чули про Нього, і навчилися в Нім, бо правда в Ісусі, щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в звабливих пожадливостях, та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у справедливості й святості правди" (Послання св. ап. Павла до ефесян 4: 20-24).
302 Пор.: "То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя" (Євангелія
