Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

A. Содомори; передм. В. Кондзьолки. - Київ, 2002. - С. 61]).

81 Найближчою до цієї приказки з відомих нам є така: "Что Машка напряла, то мышка скрала" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 509].

82 Сковорода має на думці приказку: "Давно тоє пропало, що з воза упало" [Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 222]; "Що з воза впало, то вже пропало" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники:

B. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 196].

83 Сковорода має на думці емблематичний образ «Зеркало, на котором мушка хочет сВсть» (підпис: "Сіє єсть плотняе, чѣм шероховатое. Лучше бы прицѣпилася, єслибьі оно было не столь гладкое. Scabris tenacius haec") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 78-79].

84 Пор.: "Хто найменше потребує завтрашнього дня, той з найбільшим задоволенням приступає до завтрашнього дня" [Epicurea/ Ed. Н. Usener. - Lipsiae, 1887. - S. 307 (frag. 490)]. Пор.: "Серед надій і турбот, серед гніву й тривог ненастанних, / День привітавши, скажи: 'Він зблис мені, може, й востаннє'" (Горацій. Послання, І, 4, 13-14) [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982.-С. 183].

85 Анаксагор (гр. Аѵа^ссудрас,) із Клазомен (бл. 500-428 pp. до н. е.) - грецький натурфілософ, приятель Перікла.

86 Діоген Лаерцій (II, З, 13) подав таке свідчення: "...Про смерть своїх синів... він [Анаксагор] сказав: 'Я знав, що вони народилися смертними'. Щоправда, дехто приписує ці слова Солонові, а дехто - Ксенофонтові" [Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 107].

87 Варіація на тему Книги Псалмів 102 (103): 15. Пор.: Че/іов^къ, йкш трлвл дше єгш, йкш цв^тъ сє/інвій, такт шцвѣтетъ.

88 Персей (гр. ПероЕѵс,) - цар Македонії впродовж 179-168 pp. до н. е. Був розгромлений у битві при Підні римським полководцем Луцієм Емілієм Павлом; помер, перебуваючи в полоні.

89 Про Луція Емілія Павла Македонського (бл. 228-160 pp. до н. е.) див. прим. 51 до перекладу діалогу Ціцерона «De senectute».

90 У списку: зная.

91 Пор.: "Аргос лежав там, і воші собачі на ньому кишіли. / Щойно почув Одіссея, свого він господаря, близько, / Зразу ж хвостом завиляв і вуха пригнув він обидва, / Та підійти до господаря ближче тепер вже не мав він / Сили. І той обернувсь, щоб утерти непрохані сльози / Та приховать від Евмея..." (Гомер. Одіссея, XVIII, 301-304) [Гомер. Одіссея/ Переклад із старогрецької Бориса Тена. - Харків, 2004. - С. 368].

92 Деметрій (гр. Агщцхрюс,) Поліоркет (337-286 pp. до н. е.) - син Антігона Одноокого, грецький володар-діадох, що вів повсякчасні війни з іншими володарями колишньої імперії Олександра Македонського.

93 Діоген Лаерцій (II, 11, 115) переказує цей епізод так: "...Деметрій, син Антігона, захопивши Мегари, наказав охороняти будинок Стільпона й повернути йому розграбоване добро; але коли він спитав у нього про те, що саме зникло, Стільпон заявив, що не зникло нічого: виховання в нього ніхто не відібрав, а його розум та знання також залишились при ньому" [Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 140].

94 Парафраза Євангелії від св. Луки 12: 33. Пор.: тать не прив/іижлетсА, ни /иб/ів рлст/гЬв^етъ.

95 Див.: Платон. Апологія Сократа, ЗОс-d [Платон. Діалоги. - Київ, 1995. - С. 31-32].

96 Парафраза Книги Псалмів 116 (117): 2. Пор.: йстинл гдна преввівлетъ во в^къ.

97 Є латинська приказка: "Auribus teneo lupus" ('Тримаю вовка за вуха"). її подає, зокрема, Еразм Роттердамський у своїх «Адагіях» (1.5.25). Пор. з українськими прислів'ями: "Він уміє піймати вовка за вуха"; "Дурень, на бочці сидячи, вовка за хвіст піймав" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники:

В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 377].

98 Це - сюжет езопівської байки «Лисиця та Лев».

99 Парафраза Книги Псалмів 36 (37): 1. Пор.: Не ревнХй /іХклвнХкіцш/ИЪ, ниже ^види творАфві/ИЪ Бе^кбше.

100 Пор. з дефініцією совісті, яку подав у своєму пенітенціалії Інокентій Гізель: "Совѣсть єсть свѣдѣніс себе самаго, или разсужденіє умноє о себѣ, имже человѣк разсуждаєт, аще достоит єму что творити или недостоит, и аще добро єсть или зло то, єже творит или єже сотворил" [Гізель І. Мир с Богом человѣку. - Київ, 1669. - Арк. 1 (увѣщанія предословная)].

101У списку явно помилково: себгь.

102 Частину речення, від слів "так и" до слова "нашедшіи", у списку напевно спотворено.

103 Можливо, Сковорода має на думці слова: Не СЗвержи /иенє во вре/ИА старости: внегдл шекХд^Ьвлти кр^пости /иоей, не шетлви /иенє (Книга Псалмів 70 (71): 9).

104 Фраза кдб/ів П/ілчєвнХкі зринає в Книзі Псалмів 83 (84): 7.

105 У Книзі пророка Єремії 50: 46 зринає фраза П/гЬнєнїа Віівіг/ішнскіігш.

106 Пор.: "Доброму человеку - что день, то и праздник" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 126].

<14> Див. Златоустове «Слово на Новий рік»: "Християнинові властиво святкувати не в певні місяці, не в перші дні місяця, не в неділі, але все життя проводити в пристойному йому святкуванні... Отож, якщо в тебе чиста совість, тоді ти маєш повсякчасне свято, вкушаючи добрі надії та втішаючись сподіванням майбутніх благ; якщо ж у тебе на душі нема спокою і ти винен у багатьох гріхах, тоді навіть на тисячах свят і торжеств ти будеш почувати себе не ліпше за тих, що плачуть" [Полное собрание творений св. Иоанна Златоуста: В 12 т. - Москва, 1991. - Т. 1. - Ч. 2. - С. 770].

(15)