Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
Конец.
Очевидно, цей переклад Сковорода зробив у 1790 р. Принаймні супровідний лист-присвята Якову Донцю-Захаржевському датований 13-им квітня 1790 р. Твір (без супровідного листа) дійшов у одному-єдиному спискові, який зберігається в Архіві Російської академії наук у Санкт-Петербурзі (ф. 216, оп. З, № 1065). Супровідний лист був надрукований у Наукових записках науково-дослідчої катедри історії європейської культури [див.: Мпслов М. А. Переводы Г. С. Сковороды // Наукові записки. Праці науково-дослідчої катедри історії європейської культури. - [Харків], 1929. - Вип. 3. - С. 29-34]. Переклад уперше вийшов друком у київському виданні творів Сковороди 1961 р. Основний текст подаємо за рукописом, а лист-присвяту - за харківською публікацією 1929 р.
1 Див. прим. 15 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».
2 Яків Михайлович Донець-Захаржевський - один із приятелів Сковороди, очевидно, син Михайла Михайловича Донця-Захаржевського, який був сумським полковником. Дружні стосунки Сковороди з Яковом Донцем-Захаржевським зав'язалися ще під час роботи філософа в Харківському колегіумі, адже тут навчалися (зокрема й у Сковороди) двоє його племінників - Павло та Василь. Перегодом ця дружба зміцніла під впливом зустрічей Якова Донця-Захаржевського з Михайлом Ковалинським у Санкт-Петербурзі. Сковорода не раз бував у Якова Донця-Захаржевського у Великому Бурлуці [див.: Ніженець А. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970.-С. 166].
3 Лат. essentia - 'єство'. Цей термін був запроваджений Ціцероном як переклад грецького ovoia. Вперше зустрічається в «Моральних листах до Луцілія» Сенеки (LVIII, 6).
а Вот мысль Іоанна Златоустаго! Праздник, де, не время творить, но чистый помысл(14). Сердце есть море не ограниченное, а помыслы суть волны. Естли помыслы тихи, тогда спокойное сердце и не разит его страшное сіє учрежденіе Божіе: "Возволнуются нечестивіи и почити не возмоіут..."(15>. "Восходят (волны) до небес и нисходят до бездн. Душа их в злых таяше"(16>.
4 Варто пам'ятати, що слово "точило" мало два значення: "праса, винная кадь, и тыж олтарь, точит бо кровь Христову" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє.
- Київ, 1627. - Ст. 257].
5 Очевидно, Сковорода має на думці напучення Ягве про те, що треба робити, коли іудей хоче взяти собі за дружину полонянку з поган: й введеши к> внХтрв въ дб/иъ твбй, й дл (Ішрїеши Г/ІЛВХ gA, й дл швр^жеши МОГТИ gA, Й да СОВ/ІЄЧЄШИ рй^ы П/іѢнНЫА ЄА съ нса (П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 21: 12-13). Християнські автори, починаючи з Єроніма Стридонського, алегорично трактували ці слова, коли мова заходила про можливість використання християнами стародавньої поганської мудрості [див.: Курціус Е.-Р. Європейська література і латинське середньовіччя / Переклав з нім. Анатолій Онишко. -Львів, 2007. - С. 50].
6 Тобто Зевс (гр. Zevc,, род. Аюс,).
7 Див. прим. 63 до циклу «Сад божественных пѣсней».
8 Див. прим. 156 до діалогу «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».
9 Парафраза Євангелії від св. Матвія 9: 17. Пор.: в/іив3кітъ вїнб ново въ ншвы. Див.
також: Євангелія від св. Марка 2: 22; Євангелія від св. Луки 5: 38.
10 Парафраза Євангелії від св. Матвія 7: 22. Пор.: твой/иъ й/иенс/иъ в^сы А^гони^о/иіі. Пор. молитву: "...апостолом своим власть давый, єже наступати на змія и на скорпія, и на вся силу вражію, и єже о имени твоєм бвси изгоняти..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 337 (третя пагін.)]. Згадаймо також слова Еразма Роттердамського («Благочестиве застілля») про «Моралії» Плутарха: "...Я знаходжу в них стільки святості, що мені здається ледь не дивом, як оці цілком євангельські думки могли з'явитись у душі поганина" [Эразм Роттердамский. Разговоры запросто / Пер. с лат. С. Маркиша. - Москва, 1969. - С. 112].
11 Неточна цитата з Євангелії від св. Марка 9: 39. Пор.: не вруните g/иХ. Див. також: не вруните (Євангелія від св. Луки 9: 50).
п На цей самий євангельський текст Сковорода покликається і в листі-присвяті перекладу трактату Ціцерона «De senectute». Ця обставина свідчить про єдність його інтер-претаційної та перекладацької стратегій.
13 Марк Ульпій Траян (Marcus Ulpius Trajanus) (53-117 pp.) - римський імператор упродовж 98-117 pp. з династії Антонінів.
14 Римський сенат тривалий час вітав імператорів словами: "Felicior Augusto, melior Traiano".
15 Фраза вса сХетЗ зринає в Книзі Екклезіястовій 2: 11.
16 Це - варіація на теми Першого соборного послання св. ап. Івана 2: 17 (пор.: И /жръ пре^бдитті, й полоть єгш, а творАЙ вб/ікі вжїгс превывЗетъ во в^ки) та Послання св. ап. Павла до филип'ян 4: 9 (пор.: вгъ лтул вХдетъ съ в3/ии).
17 Марк Аврелій Антонін (Marcus Aurelius Antoninus) (121-180 pp.) - названий син Антоніна Пія, римський імператор упродовж 161-180 pp. Крім того, видатний філософ-стоїк, автор книги «Наодинці з собою», добре знаної в старій Україні. Досить пригадати бодай покликання на неї в «Арістотелівських проблемах» Касіяна Саковича [див.: Сакович К. Арістотелівські проблеми // Пам'ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI - початок XVII ст. - Київ, 1988. - С. 433] чи «Театроні» Івана Максимовича [див.: Максимовичі. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк.
170 (зв.)].
18 Очевидно, Сковорода подає тут квінтесенцію міркування Марка Аврелія про марність усього земного («Наодинці з собою», IV, 32).
19 Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Кто йкш гдв вгъ нЗшъ;
20 Див. прим. 303 до діалогу «Разговор пяти путников о истинном щастіи в жизни».
21 Перекладаючи Плутарха, Сковорода користувався не грецьким оригіналом, а латинським перекладом «Моралій»: Plutarchi Chaeronensis omnium que extant operum tomus II, continens Moralia Gulielmo Xylandro interprete. - Venet, 1560 [див. про це: Дложеесъкий С. Плутарх у листуванні Сковороди // Памяти Г. С. Сковороди (1722-1922). -
