Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
£7іі пат цетроѵ арісттоѵ -у всьому найкраще триматися міри.
Надмірність породжує пересит, пересит - нудьгу, нудьга ж - душевний смуток, а хто хворіє на це, того не можна назвати здоровим. Немає години, не придатної для занять корисними науками, і хто помірно, але повсякчас вивчає предмети, корисні як у цьому, так і в майбутньому житті, тому навчання - не труд, а втіха. Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитись, хай би зовні він і здавався бездіяльним. Хто по-справжньому що-небудь любить, той, доки улюблений предмет із ним, не відчуває, здається, від цього особливої втіхи, але як тільки цього предмета не стане, він уже переживає найжорстокіші любовні муки. Чому так? Тому що, коли не любити всією душею корисних наук, то весь труд буде марним. Зрештою, любов, навіть при бездіяльності, досліджує й розмірковує, і що більше відходить від занять, то сильніше прагне до них. Мені добре відомо, як ти любиш наукові заняття, і я зовам не хочу сказати, що тебе треба заохочувати, оскільки ти більш аніж достатньо
г ОЛіуо<; - brevis, parvus; какотг|<;, какотг|то<; - nequitia, malitia [’ОЛіуск; - короткий, малий; какащс,, какотг|то<; - безчестя, зло (лат.)]. д noQUT|j6<; - vectigal [Поріст^бі; - прибуток (лат.)].
виявляєш завзяття на ниві науки. Особливо таке спонукання недоречне зараз, під час канікул. Я пишу про це тільки для того, щоб ти знав, що я відчуваю, а я така людина, яка ніколи не може насититися розмовою з друзями. Зваж і на те, що людям, які люблять благочестя, особливо приємні чисті душею юнаки й отроки, від природи нагороджені щасливими здібностями. Ісократ зазвичай називає їх ттшЬас Ѳесоѵ, тобто Божими дітьми. Тому я шлю подяку твоєму чудовому дядечкові, протоєрею, превелебному отцю Петрові за те, що він допоміг мені зав'язати з тобою дружбу, яку я вважаю для себе щастям. А щоб у розлуці зі мною ти не тужив, я вирішив написати для тебе кілька благочестивих грецьких сентенцій, цѵг) цосгиѵоѵ, тобто пам'ятку. Як тільки з'явиться в тебе бажання поговорити зі мною, поглянь на ці вислови, і тобі здасться, ніби ти розмовляєш зі мною; згадуй при цьому, які розмови любить вести твій друг. Отже, перша сентенція нехай буде така:
1. КаЛЛісттоѵ ёфбЬюѵ еѵ тф утраті f) стофіа. "Найкращий путівник у старості - це мудрість", або паѵЪгѵа, тобто наука, бо людину в старості залишає все, крім науки.
2. Екцѵос Вд(і)с ао£тГ]с. "Священна любов до чесноти". Бо не можна не поважати того, в кому вбачаєш оселю чесноти, адже де любов до чесноти, там має бути святість.
3. ФЇЛоис ex«v, ѵоціСе Grjaaupoug ехеіѵ. "Маючи друзів, вважай, що ти володієш скарбом". Ніщо, каже Сенека, так не радує, як вірна дружба.
4. ХаЛгпа та каЛа. "Прекрасне важке".
5. ОЛіуг) 7TQOC какотг)та оЬод. "Короткий шлях до зла". Але прийми один вислів зі Святого Письма. Павло в 1-му посл[анні] до свого Тимофія (остання гл[ава]) пише:
’'Естті Ьє 7TOQLCT|aog цєуад f) єистє(3єіа цєта аитаркєіад.
"Великий же зиск - то благочестя із задоволенням".
Благочестю властиво шанувати Бога й любити ближнього. Аитаркєіа по-латинськи називається душевним спокоєм, при якому людина задоволена своєю долею. Оце тобі на пам'ятку від мене: будь задоволений тим, що маєш. Бувай здоров, мій найжаданіший, мій Михайле із твоїм прекрасним братиком Грицем. Нехай допомагає вам Христос день у день краще зростати в чесності.
Твій новий друг Григ[орій] Ск[оворода].
9 липня 1762 року.
З
[Харків, кінець серпня - початок вересня 1762 p.]
Мі Michael, gaude in Domino.
Si tibi publice discere graecam linguam non licuit non tam ob nimium laborem, quam per quorundam improbum conatum, non ideo tibi clypeus, ut ajunt, est abjidendus. Paulatim privatim disces et omnino, si me amas, disces.
Clarissimum argumentum mihi tui in me amoris futurum existima, si amaveris graecas Musas; et si tibi gratus est noster tui amor, tantisper eum duraturum sdas, dum virtutem каі еЛЛг]ѵіка Граццата veneraris et expetis. Imitare igitur palmam, quae quo gravius petrae avulsae saxo premitur, eo procerius pulchriusque sursum erigitur14. Haec est ilia arbor, quae victoribus Martyribus in manus datur, ut videre licet in picturis15. Furtivis horis quotidie, paululum quidem certe, sed, inquam, quotidie aliquid, velut in stomachum, vocabulum aut sententiolam in animum injice, ac ceu igni alimentum paulatim appone, ut alatur et crescat animus, non obruatur. Quo lentius disces, eo fructuosius. Lenta perpetuitas spe majorem acervum accumulat. Opera manududoris, si forte opus erit, praesto est. Habes multos ex condisdpulis, qui admoneant, siquid dubites. Quodsi mea etiam opera uti volueris, nihil mihi gratius erit. Ad hoc nisi me Avunculi tui R[everendi]ss[imi] P[atris] Petri meritum et benevolentia obligasset, ipsa nostra amidtia satis incitamento erat futura.
Amicus tuus Greg[orius] Skoworoda.
Si quid pecunia opus erit mutua, ut solet acddere, noli quaerere alios tibi creditores praeterquam me, nisi forte putas hie quemquam alium humaniorem erga te esse, quam me tibi. Sdo te nimii esse pudoris, et malo in hanc partem pecces, quam in diversam, interdum tamen deponendus est pudor in honestis quidem rebus solis, ubi praesertim urget necessitas. Et stultitia est id pati, quod fugere possimus. An metuis, ne te pauperem existimem et in paupercula domo natum, si venias rogaturus mutuum? Ah non is sum, sed qui jam pridem cedni laudes paupertati. Aliis inservio cur non tibi et tuis? Si ipse puderis, mitte Alexiolum nostrum16, fadle rem confides. Caeterum si quis forte grammatophorus continget в Олшанку17, significabis mihi per eundem Alexiscum. Sum omnino [.. .]18
*
Мій Михайле, радій у Господі!
Якщо тобі не дозволено офіційно вивчати грецьку мову не так через те, щоб не переобтяжувати тебе, як унаслідок нерозумного втручання деяких оаб, то тобі зовам не слід іще, як то кажуть, складати зброю. Приватним способом ти можеш потроху вивчати її, та й узагалі, якщо ти любиш мене, то вивчиш її. Май на думці, що найкращим доказом твоєї любові до мене буде твоя любов до грецьких Муз, і якщо тобі дорога наша любов, то знай, що вона буде
