Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

ЖИвХфїИ Hd ^Є/И/іЙ.

47 Матерія та форма належать до чільних універсалій, що утворюють класичну парадигму європейського способу думання [див.: Ingarden R. Spor о istnienie swiata. - Warszawa, 1962. -T. 1. - S. 291^72]. У києво-могилянській традиції ці поняття заведено було трактувати вслід за Арістотелем. Наприклад, Феофан Прокопович писав: "... Арістотель намагався дати певні визначення матерії, яких є два: одне цілком негативне («Метафізика», кн. VII, розд. 3): 'Матерія не є ані якістю, ані кількістю, ані чимсь таким, чим визначається сутнє'. Друге [визначення] - позитивне («Фізика, кн. І, розд. 6): 'Матерія - перший субстрат [кожної речі],

з якого будь-що виникає так, що притаманне йому не випадково'" [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. -С. 128]. А трохи далі Прокопович подає й Арістотелеве окреслення форми: "Форма - це спосіб, яким щось є тим, чим воно є" [там само. - С. 133]. Звісно, що, як казав колись Тома Аквінський, "все складене з матерії та форми набуває довершеності завдяки формі" [Thomas Aquinas. Summa totius theologiae. - Lugduni, MDCCI. - Par. 1. - Vol. 1. - P. 53]. Зрештою, на думку щойно цитованого "янгольського доктора", сам Господь Бог є особливою формою [ibid. - Р. 67]. Сковорода тлумачить матерію як вічну та плинну тінь вічної невидимої природи, своєрідне дзеркало, відбиваючись в якому, ідеї створюють власні образи - речі. Отож, філософ називає матерію ніщотою не в сенсі абсолютної ніщоти, а в сенсі абсолютної можливості буття (того, що греки називали р.т) дѵ). Із другого боку, він дає матерії цілу низку імен, покликаних підкреслити її несправжність, неістотність чи, сказати б, нульовий рівень буття: болван, вздор, видимость, лжа, лом, маска, мечта, пара, плетки, прах, пустошь, рухлядь, сволочь, сон, суета, тьма тощо. Тим часом форму він трактує як Платонові ідеї [про сковородинське розуміння цих універсалій див.: Эрн В. Ф. Григорий Саввич Сковорода. Жизнь и учение. - Москва, 1912. - С. 263-265; Петров В. До характеристики філософського світогляду Сковороди (Вчення Сковороди про матерію) // Юбілейний збірник на пошану академика Дмитра Йвановича Багалія з нагоди сімдесятої річниці життя та п'ядесятих роковин наукової діяльности / За ред. А. Кримського. - Київ, 1927. - Ч. II. - С. 30^3; Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 84-94; Kline G. L. Skovoroda's Metaphysics // Hryhorij Savyc Skovoroda. An Anthology of Critical Articles / Ed. by R. H. Marshall, Jr. and Th. E. Bird. -Edmonton; Toronto, 1994. - P. 223-229].

48 Платонівську ідею (гр. Idea) Сенека в «Моральних листах до Луцілія» (LXV, 7) пояснював так: "Це те, на що поглядає митець, аби не схибити, втілюючи свій задум у матеріал. І зовсім не має значення, чи той зразок, на якому він час од часу зупиняє око, десь осторонь, чи таки в ньому, ним же сприйнятий і довірений пам'яті. Ось такі зразки всіх речей має у собі божество, що охоплює своїм помислом як числа, так і форми всього, що має бути створене; те божество й сповнене тими несмертельними, незмінними, невтомними образами, які у Платона мають назву 'ідеї'. Приміром, гинуть люди, а людськість, на зразок якої створюється людина, залишається, і не завдає їй жодної шкоди те, що ті люди страждають, загибають" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав

з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 208-209]. Як каже Діоген Лаерцій (III, 64), Платон називав ідею "і 'образом', і 'родом', і 'взірцем', і 'початком', і 'причиною'" [Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. -С. 169]. В українській традиції платонівське слово ібєа перекладали як "вид" чи "образ", починаючи ще зі старокиївської доби [див.: Чижевський Д. Антична література в старій Україні // Чижевський Д. Філософські твори: У 4 т. - Київ, 2005. - Т. 2. - С. 48].

49 Опозиція матерії та форми зберігала свій онтологічний сенс також тоді, коли йшлося про ділянку словесності. Приміром, шанований у старожитній Україні іспанський єзуїт

Кипріян Соарес [див.: ПилипюкН. Київські поетики і ренесансні теорії мистецтва// Європейське Відродження та українська література XIV-XVIII ст. - Київ, 1993. - С. 89-91; Sydorenko A. The Kievan Academy in the Seventeenth Century. - Ottawa, 1977. - P. 110], чия риторика вважалася взірцевою [див.: Ulcinaite Е. Teoria retoryczna w Polsce і па Litwie w

XVII wieku: Proba rekonstrukcji schematu retorycznego. - Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk; Lodz, 1984. - S. 21], писав: "Форма є єство речі й приміта, з огляду на яку річ є тим, чим вона є та чим відрізняється від інших. Матерія є те, з чого й у чому річ існує" [Cypriani Soarii societatis Iesu Tabulae rhetoricae, sive totius artis rhetoricae absolutissimum compendium reimpressum. - Leopoli, 1722. - P. 19].

50 Сковорода має на думці слова: въ сб/іни/Ь положи сеиенїе своє (Книга Псалмів 18 (19): 5).

51 Друге послання св. ап. Павла до коринтян 2: 15.

52 Пісня над піснями 1: 3.

53 Сковорода має на думці слова: й се, ко/іеснйцл огнсннла й кони огненній (Четверта книга царств 2: 11).

54 Див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 41: 1-7.

55 Сковорода має на думці слова: сед/ив сїа очєсл гдна сХтв, призирЗкіцмА нл всю уемлк (Книга пророка Захарії 4: 10).

56 Сковорода має на думці візію крилатих тварин у першій главі Книги пророка Єзекіїля.

57 Трохи неточна цитата з Пісні над піснями 8: 6. Пор.: кр^пкл йкш С/иертв /іювві.

58 Пісня над піснями 8: 6.

59 Це - емблематичний образ. Сковорода міг бачити його, наприклад, у книзі Германа Гуго «Ріа desideria...» [див.: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 58 (прим.)].

60 Трохи неточна цитата з Книги Псалмів 54 (55): 7. Пор.: