Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

«Луг духовний» («ЛЕі^шѵарюѵ»), укладеного в останні роки життя письменника, коли той перебував у Римі. Подані тут перекази ("квіти", чи, як каже Сковорода, "забавныя писульки") про аскетичні подвиги монахів, найперше сінайських та палестинських, Іоан Мосх збирав під час багаторічної прощі зі своїм другом Софронієм -майбутнім Єрусалимським патріархом - до монастирів Єгипту, Сирії, Самосу, Кіпру та Риму. Свої записи Мосх присвятив Софронієві. У передмові-присвяті він, зокрема, писав: "Улюблений, що може бути приємніше за видовище, яке являють собою весняні луки, що рясніють розмаїтими квітами?.. Тут троянди виблискують своєю красою, там - лілеї, які суперничають із самими трояндами; тут-таки розквітлі фіалки, немов та царська багряниця. Що за розмаїття, що за дивовижна пістрява в цьому морі квітів! Як зусібіч вражає мандрівника ця краса й запах, що зливаються в одну чудесну насолоду! Ось із такою ж насолодою прийми й оцю працю, блаженне й вірне дитя моє, Софронію!.. Зриваючи найчудовіші з-поміж квітів нев'янучих луків, я сплів для тебе вінок і підношу його тобі, найвірніша дитино, а через тебе й усім. Тому-то й цю працю я назвав Лугом: кожен може знайти в ній духовну насолоду, аромат і користь" [Блаженний Иоанн Мосх. Луг духовный. - Москва, 2002. - С. 43]. В Україні «ЛЕі^шѵарюѵ» Mocxa здавна був відомий у церковнослов'янській версії ІХ-Х ст. під назвою «Сінайський патерик».

2 Святитель Софроній (550/60-638 pp.) - церковний діяч, богослов та письменник, приятель і учень Іоана Мосха. Був обраний Єрусалимським патріархом наприкінці 633-го або на початку 634 р. й обіймав цю кафедру до 11 березня 638 р. Церква відзначає його пам'ять 11 березня. В Україні, мабуть, найбільш відомим твором Софронія здавна була молитва «Троице пресущественная» [див.: Могила П. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 43^6 (друга пагін.)].

3 Див. прим. 187 до циклу «Сад божественных пѣсней».

4 Див. прим. 1 до поезії «Похвала астрономіи».

5 Овідій. Метаморфози, 1, 304. У перекладі Андрія Содомори: "З вовком овечки пливуть..." [Публій Овідій Назон. Метаморфози / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1983. - С. 21].

6 Трохи неточна цитата з Другої книги Мойсеєвої: Вихід 15: 10. Пор.: погрА^біш йкш 0/10В0 въ водѣ В&ІН^Й.

7 Неточна цитата з Книги пророка Варуха 3: ЗО. Пор.: Кто прейде нл онХ стрлнХ /ибрА, й швр^те го;

8 Див.: Книга пророка Даниїла 3: 1.

9 Пісня над піснями 2: 9.

10 Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 14: 31. Пор.:/Иіі/іов^ре, почто о^сХ/ИН&іса єсй;

11 У богословській науці пекло окреслюють як "підземне місце", куди "идут души осужденных на вѣчную муку" [Слово к народу каѳоліческому. - Почаїв, 1765. - Арк.

36 (зв.)]. Докладніше сказано в Інокентія Винницького, який на запитання: "Що таке пекло?" - дає відповідь: "Єст то в самой серединв Земли великая отхлань, так широкая, долгая, глубокая, яко геометрове мѣрничим своим цирклем доходят, же єст єи на двѣ тисячи миль. В которой то отхлани учтавичный неугасимый огень палаєт и на вѣки палати будет" [Винницький І. Катихисіс, албо Наука христіанскія. - Унів, 1685. -Арк. 87 (зв.)-88].

п Див. прим. 217 до діалогу «Кольцо».

13 Книга пророка Ісаї 57: 20.

14 Парафраза Книги пророка Ісаї 50:11. Пор.: ^одйте св^то/иъ огна влшегш й шаметлгь.

15 Див. прим. 952 до діалогу «Кольцо».

16 Трохи неточна цитата з Першої книги Мойсеєвої: Буття 1: 3. Пор.: дл вХдетъ св^тъ. И

БВКТВ СВ^ТЪ.

17 Парафраза Книги Ісуса Навина 10: 12. Пор.: Дії стлнетъ сб/інце прА/ИШ глвлшнХ, й /іХнл npA/ИШ деври g/ІШНЪ.

18 Парафраза Книги Ісуса Навина 10: 13. Пор.: И стл сб/інце й /іХнл въ стоанїи.

19 Парафраза служби Божої. Пор.: "Пою Спасителю побѣдную пѣснь" [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. - Київ, 1739. - Арк. 8 (зв.)].

20 Парафраза Книги пророка Ісаї 60: 20. Пор.: Не ^йдетъ во сб/інце тевѣ, й /іХнл не шскХд^етъ тевѣ: вХдетъ во гдв тевѣ св^тъ в^чнвій, й Йсп6/інатса дше рВІДЛНЇА твоегш.

21 Перша книга Мойсеєва: Буття 9: 13.

22 Заключний рядок - це парафраза Книги Псалмів 41 (42): 8. Пор.: Бе^дн^ ве^днХ при^ві ВЛбТЪ.

23 Див. прим. 20 до діалогу «Разглагол о древнем мірѣ».

24 Стека. Моральні листи до Дуцілія, LXXXII, 5. У перекладі Андрія Содомори: "Дух, який відмовився від усього зовнішнього і захищає себе у своїй же твердині, став на недосяжному місці" [Ауцій Анней Стека. Моральні листи до Дуцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 303].

25 Стека. Моральні листи до Дуцілія, LXXXVII, 3. У перекладі Андрія Содомори: "він [дух] лише тоді сягає найвищого злету, коли, відкинувши все чуже, знаходить спокій завдяки тому, що нічого не боїться" [Ауцій Анней Стека. Моральні листи до Дуцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 335].

26 Трохи неточна цитата з Книги Притч Соломонових 12: 26. Пор.: Р^Х/ийвъ првникъ севѣ дрХгъ вХдетъ.

27 Парафраза Книги Псалмів 118 (119): 19. Пор.: Приішецъ єс/ив нл уешй.

28 Множинність світів можна уявляти або "по-епікурівському", тобто стверджуючи, що ці світи існують одночасно, або по-орігенівському, кажучи, що світи безконечно змінюють один одного. Як писав св. Єронім, Оріген "стверджував, що світів безконечне число; що ці численні світи, всупереч Епікуру, не існують одночасно й не схожі між собою, але після кінця одного світу починає існувати інший..." [Ориген. О началах. - Санкт-Петербург, 2007.-С. 107].

29 Про людину як мікрокосмос уперше почали говорити ще Анаксимандр (VII-VI ст. до н. е.) та Демокріт (V ст. до н. е.). На Грунті християнської традиції наука про людину-мікрокосмос була характерна для богослів'я Климента Олександрійського, Орігена, Григорія Ниського, Василія Великого, Григорія Богослова та інших [див.: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). -