Новітні міфи та фальшивки про походження українців - Наталія Миколаївна Яковенко

знаходилися в зоні впливу Римської імперії, простежується з раннього середньовіччя, а саме з кінця V ст. Дані археології, мовознавства, антропології, письмові джерела переконливо свідчать про тяглІсть, неперервність розвитку в Північно-Захід-ній України одного етнічного організму від дулібів, склавинів та антів до сучасних українців. Археологічними відповідниками згаданих племен є празька та пеньківська культури V-VII ст., які трансформувалися в праукраїнські літописні племена воли-нян, деревлян, полян, білих хорватів, уличів, тиверцІв Північно-Західної України (Лука-Райковецька культура VIII-IX ст.). Остання була безпосереднім генетичним підґрунтям Південної Русі, її людність складалася з 7 споріднених праукраїнських літописних племен, що стрімко інтегрувалися у відносно єдиний руський народ. Саме цей середньовічний етнос створив державу Русь, яка швидко трансформувалася в ранньосередньовічну імперію, що в Х-ХІІІ ст. здійснювала потужну експансію в безмежні лісові простори півночі Східної Європи (Залізняк, 1995,1996,1997,1999, 2004). Внаслідок колонізації праукраїнським Києвом балтських та фінських племен лісової смуги Східної Європи постали молоді балто-руські (білоруси, псково-новгородці) та фінно-балто-русь-кі (росіяни) етноси (Чубатий, 1964, Залізняк, 1995, 1996, 1997).

Отже, як стародавній Рим романізував свою варварську периферію, так і княжий праукраїнський Київ русифікував (від “Русь”, а не "Росія”) лісову північ Східної Європи. У відповідності з універсальними законами етнічного розвитку відсталих провінцій,

А Схема emногенезуукраїнців за Л. Залізняком

на варварській периферії Римської імперії постав спектр похідних від латинян молодих романських етносів (іспанці, португальці, французи, румуни). Відповідно, внаслідок колонізаційних зусиль праукраїнського княжого Києва на далекій північній периферії імперії сформувалися молоді етноси білорусів, псково-нов-городців, росіян.

Як власна етнічна історія романських народів почалася після розпаду Римської держави, так і молоді руські етноси виходять на історичну арену в процесі розпаду Київської Русі. Не випадково видатний російський історик В. Ключевський писав: “Великоросс вышел на арену истории лишь с князем Андреем”. Йшлося про Андрія Боголюбського, що княжив на Суздальщині у другій половині XII ст. З позицій етнічної історії так звана доба феодальної роздробленості (ХІІ-поч-ХІІІ ст.) фактично є періодом боротьби молодих білоруського, псково-новгородського, російського субетносів за політичну незалежність від праукраїнського імперського Києва. В нестримному бажанні до незалежності молоді руські етноси утворювали антикиївські військові коаліції і 1169 та 1203 р. навіть брали штурмом та руйнували столицю імп-рії. Врешті-решт вони звільнилися від опіки імперської метрополії і Київська Русь як держава фактично розпалася ще до приходу татар (Чубатий, 1964).

Український етнос втратив створену ним імперію, але продовжив своє буття в бездержавному стані на своїх етнічних територіях. У XVII ст. він робить нову спробу творення власної держави під проводом Богдана Хмельницького. Третя та четверта спроби державного будівництва українцями припадає на 1917-1920 pp. та сучасність.

Література

Балушок В. Г. Коли ж народився український народ // Дзеркало тижня, NB 15. - 2005.

Балуїиок В. Г. Етногенез українців, - К.,2004. - 230 с.

Баран В. Д. Давні слов'яни. - К., 1998а. - 333 с.

БаранВ.Д. Be ли керозселення слов'ян// Археологія.-19986.-№ 2.-С. 30-37. Баран В, Д. Баран Я. В. Походження українського народу. - К.,2002. - 194 с.

Брайчевсъкий М. Ю. Про походження українського народу- II Матеріали до української етнології. - К.,1995. - Вип.1 (4). - С.72-82.

Брайчевсъкий М. Ю. До проблеми походження українського народу // Хроніка - 2000. - Вип. 27-28. - 1998.

Грушевський М. С. Акти // Записки НТШ. - Львів, 1988. - Т. XXI. - Кн. I.

Грушевський М. С. Звичайна схема “руської” історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства // Статьи по славяноведению. -СПб., 1904.-Вып.].

Дашкевич Я. Перегук віків: три погляди на минуле і сучасне України // Україна: наука і культура. - К., 1993. - С.44-53.

Державин К С. Происхождение русското народа. - М., 1944.

Залізняк Л. Л. Нариси стародавньої історії України. - К; Абрис, 1994. -255 с.

Залізняк Л. Л. Походження українського народу // Матеріали до української етнології. - Вил, 1 (4). - К., 1995а. - С. 115-123.

Залізняк Л. Л. Походження українського народу. -К.: Бібл, українця, 1996а.-80 с.

Залізняк Л. Л. Давньоруська народність: імперський міф чи історична реальність II Пам'ять століть. -19966. - № 2. - С. 2-14

ЗалізнякЛ. Від склавинів до української нації. - К: Бібл. українця, 1997а.- 256с.

Залізняк Л. Л. Етногенез українців, білорусів, росіян І! Пам’ять століть. -19976. - № 4. - С. 2-13.

ЗалізнякЛ. Л. Етногенез українців та їхніх сусідів з позицій сучасної етнології // Записки НаУКМА. - Т. 2. - 1997в. - С. 52-60.

Залізняк Л. Л. Де, як і коли виникла давньоруська народність // Пам’ять століть. - 1998а. - № 6. - С. 2-15.

Залізняк Л. Л. Ще раз про спадщину та спадкоємців княжого Києва // Дніпро, Ч. 7-8. - 19986.

Залізняк Л. Л. Київська Русь: праукраїнська держава чи “спільний стовбур” східних слов’ я н// Український історик, Т. 35.- Нью-Йорк-Київ, 1998в.

ЗалЬняк Л. Л. Первісна історія України. - К., 1999а. - 264 с.

Залізняк Л. Л. Давньоруська народність. Історія проблеми II Наукові записки НАУКМА. - Т. 18. - К„ 19996.

Залізняк Л. Л. Проблеми україногенези: від “застарілого” М. Грушевсько-го до модерного В. Пирожеика 11 Пам’ять століть, № 3,1999в,

ЗалізнякЛ. Л. Проблеми україногенези: чи застаріло “застаріле” Н Вісник Національної Академії Наук, № 7,1999г.

ЗалЬняк Л. Л. Якщо росіяни лехіти, то чи була давньоруська народність? // Наукові записки НаУКМА. - К, 2000. - Том. 18. - С. 53-60.

Залізняк Л. Л. Проблема етногенези українців з позиції сучасної європейської етнології // Магістеріум. Археологічні студії. - К., 2001а. - С. 49-56;

ЗалЬняк Л. Л. Давньоруська народність: нова версія старого міфу 11 Етнічна історія народів Європи. - Київ, 20016. - Вип. 9. - С. 12-21.

ЗалЬняк Л. Л. М. Ю.Брайчевський і походження слов'янських народів і І Михайло Брайчевський. Вчений і особистість. - К., 2002а. -С. 67-83

Залізняк Л. Л. Новітні міфи в індоєвропеїстиці Східної Європи II Археологія. - № 4. - 20026. - С. 88-98.

Залізняк Л. Л. "Свиня як критерій нордичних народів та семітів" І/ Київська старовина. - № 3. - 2002в. - С. 152-160.

Залізняк Л. Л. Чи скресла крита давньоруської народності над Київською Руссю? 11 Магістеріум. - вип. 11 - Археологічні студії. - К., 2003. - С, 82-94.

Залізняк Л. Л. Бід склавинів до української нації. - К, 2004а. - С. 78-93.

Залізняк Л. Л. Трипілля очима науковців і політиків // Археологія, 20046, №3.-С. 95-103.

Залізняк Л. Л. Про трипільців, семітів та нардепів-трнпіллязнавців // Дзеркало тижня, 2004в, № 18-19.

Залізняк Л. Л. Походження українців в лещатах імперських міфів