Новітні міфи та фальшивки про походження українців - Наталія Миколаївна Яковенко
LIKBEZ-fiSETKfl
Михайло В ідейко,
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України
І Пригоди священної Аратти
В останнє десятиліття можна чимало прочитати про те, що трипільська археологічна культура в Україні - не що інше, як Священна Аратта з легенд Стародавнього Шумеру. Що самі аратти - родом з України, вони винайшли писемність, колесо - словом, вони є батьками-засновниками світової’ цивілізації. Слово “Аратта” стало в Україні, надзвичайно популярним.
Однак фахівці, що вивчають месопотамську археологію й стародавню історію, а також археологію України, щодо цього мають свою, окрему думку. Правду кажучи, іноземці, - британці, американці, німці, італійці та французи, не кажучи вже про вчених з Індії або Ірану, не читали праць про українську Аратту. Втім, так само, як і багато українців ніколи не читали написаних ними праць по археології Месопотамії або Індії. А для того, аби розібратися з “проблемою Аратти”, варто дізнатися якомога більше про усе, що з нею пов’язане, потрібно набагато більше інформації, аніж подається популяризаторами “української Аратти”.
У пропонованій статті зроблена спроба розповісти про те, що знають і що думають про загадкову країну Аратту вчені з різних країн, що думають і пишуть про Аратту в Україні. Пройшло десять років відколи мені вперше довелося взятися за пошук відомостей про Аратту. Інформацію вдалося знайти не тільки в бібліотеках, але й в інтернеті - властиво, там її зараз набагато більше*. Результатами цих розвідок, а також спостереженнями над побутуванням міфу про Аратту в Україні я в черговий раз хочу поділитися з тими, кого цікавлять давня історія й археологія.
Варто зауважити, що відомостей про Аратту нині опубліковано чимало. Я маю на увазі в першу чергу серйозні наукові праці, а не доробки Ю. О. Шилова та його послідовників. І якщо дізнатися щось зі згаданої проблеми в бібліотеках непросто, то інтернет відкриває для цього приголомшливі можливості, а за наявності певних пізнань в іноземних мовах і наполегливості можна зібрати чимало корисної інформації. Ця стаття - спроба представити таку інформацію читачам, а також досвід зіставлення даних з різних джерел.
П Про що розповіли шумерські поеми
Після прочитання клинописних табличок, знайдених серед руїн міст древньої Месопотамії, світ довідався не тільки про богів, царів і героїв, але й про чимало забутих, невідомих країн і міст (мал.1). Забутих настільки, що проблемою стало визначити їхнє місцезнаходження.
Серед цих примар месопотамського минулого однією із най-загадковіших і відомих є місто-держава Аратта. Значення її у давній історії Месопотамії помітне навіть порівнянно з такими легендарними (і досить добре дослідженими археологами) містами Шумеру, як Урук, Ур й Ереду. Кілька генерацій правителів Великого Шумеру вели війни і торгували з Араттою. У цих війнах переміг Шумер, Аратта була забута.
Але все могло повернутися інакше. У кровопролитних боях і дипломатичних змаганнях цілком могли перемогти правителі могутньої Аратти. І тоді на тисячоліття були б забуті й закинуті Урук, Ур й Ереду. Не були б написані поеми про створення світу й пригоди могутнього героя Гільгамеша. А головне - не утворилися б ті країни й держави, які відіграли свою роль у наступній долі Месопотамії. І хто знає, якою була б у цьому випадку не тільки історія стародавнього світу, але й історія світу сьогоднішнього. Не дивно, що про ті події були складені легенди, епічні поеми. До наших днів дійшли й були прочитані чотири з них3,
Через майже чотири тисячі років були; перекладені записи поем, складених приблизно за часів Саргона Великого, правителя Шумеру й Аккаду (XXIV ст. до н. е.). Створені ці епічні сказання були, на дум-ку вчених, щонайменше років за 500-700, а то й за 1000 до того моменту, як переписувачі, що працювали при царській бібліотеці, нанесли клинописні знаки із давніми віршами на глиняні таблички.
У першій з поем оповідається про те, як благочестивий Енмер-кар, правитель Урука вирішив якось прикрасити святилище богині Інанни. Для цього він відправив гінця в далеку Аратту за золотом, сріблом, лазуритом і камінням для будівлі. У поемі описаний маршрут, за яким був відправлений гонець. Йому довелося подолати сім гірських хребтів і поклонитися країнам Елам й Аншан: “На блискаючу гору нехай він здійметься, із блискаючої гори нехай він спуститься,
Су зам і країні Аншан
Подібно до молодого співака нехай він вклониться Через великі гори У пилу до нього нехай рушить!”
Оскільки розташування Урука й згаданих країн стало відомо завдяки археологічним розкопкам і знайденим при цьому письмовим документам, нанести на карту першу частину маршруту, а саме Урук-Сузи-Аншан не становить проблеми (мал.2). Є в поемі також опис вигляду міста Аратти:
“ . .Білі стіни Аратти стоять серед гір”.
Дипломатична місія посланця Енмеркара вимагала не тільки багаторазової подорожі до Аратти й назад, вона призвела, якщо вірити поемі, до виникнення писемності:
“Для посла слова стали важкими,
і після того, як він не зміг їх повторити, Верховний жрець Кулаби до глини доторкнувся й слово у вигляді таблички встановив До цього дня слова, поміщеного на глину, не було... ”
Цього разу протистояння закінчилося обміном, який можна назвати взаємовигідним: із Шумеру до Аратти було відправлене зерно, а з далекої гірської країни отримали, нарешті, золото, срібло й лазурит.
Однак ця історія отримала продовження. Поема за назвою “Енмеркар й Енсукушсірана” оповідає про новий виток напруженості між містами-державами. Цього разу у двобій вступили най-могутніші маги обох країн. Араттський чаклун був осоромлений месопотамською відьмою, яка врятувала Ен мер кара, правителя Урука, а заодно й рідний край від ворожої чорної магії.
Ще дві поеми присвячені більш пізнім подіям. Вони оповідають про те, як могутній Енмеркар зібрав військо в похід проти “Аратти, гори священних божественних сил”. Армія складалася з восьми загонів, на чолі яких стояли молоді воєначальники. Називається навіть чисельність окремих загонів - по 300-600 чоловік і загальне число воїнів, що перевищило декілька десятків тисяч. Навряд чи Урук у ті часи міг зібрати настільки численне військо, але якщо це так, то в поемі описана, мабуть, одна з найбільших воєнних операцій тої епохи. У поході брав участь спадкоємець
