Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
279 Парафраза Послання св. ап. Павла до римлян 11: 33. Пор.: W, Г/іХвинЗ вогЗтствл й прс/иХдрости й рЛ^Нліа вжїа!
280 Див. прим. 162 до циклу «Басни Харьковскія».
281 Друга частина цитати - це парафраза Євангелії від св. Матвія 11: 19. Пор.: И шпрлвдйсА прс/иХдроств (Я чЗдъ свой^ъ.
282 Див. прим. 281 до діалогу «Наркісс».
283 Див. прим. 11 до циклу «Сад божественных пѣсней».
284 Див. прим. 2 до віршованого діалогу «Разговор о премудрости».
285 Очевидно, Сковорода має на думці слова: стрЗннл во нѢкла в/мг3еши во оушесЗ нЗіш (Дії св. апостолів 17: 20).
286 Євангелія від св. Матвія 7: 7; Євангелія від св. Луки 11: 9.
287 Папи римські інколи поєднували вищу церковну та світську владу.
288 Зара - син Юди й Тамари (див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 38: 27-30).
289 Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Кто йкш гдв вгъ нЗшъ;
290 Ідеться про уподібнення людини до Бога, тобто про обоження (теозис чи теомімезіс) [див. про це: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 162-166]. Старі українські богослови зазвичай мали на думці благодатне "обоження". Див. прим. 45 до діалогу «Сѵмфоніа, нареченная Книга Асхань». Тим часом Сковорода схильний говорити про "іпостатичну" причетність людини до Божого єства.
291 Очевидно, Сковорода має на думці Книгу Псалмів 81 (82): 6. Пор.: р^ъ: вб^и
ЄСТС, Й СВШОВС ВВЇШНАГШ ВСИ.
292 Одне зі значень лат. index - 'пробний камінь'.
293 Неточна цитата з Першого послання св. ап. Павла до солунян 5: 21. Пор.: "паѵта 5є 5окі|ліСете".
294 Так Сковорода переклав фразу: "паѵта 5є Ьокі^а^Етє, то каЛоѵ катєхетє" (Перше послання св. ап. Павла до солунян 5: 21). У Єлизаветинській Біблії цей вірш подано так: Вса же йскХішкіфе, дшвр^А держите.
295 Неточна цитата з Дій св. апостолів 10:14. Пор.: гди, йкш нико/ійже йдб^ъ всако скверно.
296 Пор. у Вульгаті: "numquam manducavi omne commune" (Дії св. апостолів 10: 14).
297 Пор. у Септуагінті: "оѵЬгпотг Ефауоѵ палі коіѵоѵ" (Дії св. апостолів 10: 14).
298 У Новому Заповіті (див., наприклад: Дії св. апостолів 10: 14) kolvoq могло означати 'підлий, нечистий'. Його латинським відповідником виступало слово соепит - 'багно, болото'.
299 Послання св. ап. Павла до филип'ян 3: 19.
300 Сковорода має на думці слова: дбврѣе во /инѣ гте оу/ирети, неже/іи noj(Bd/iS /його кто да йспр^днйтъ (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 9: 15).
301 Фенікс (лат. phoenix) - міфічний чарівний птах, що мав здатність воскресати з попелу. Феофан Прокопович писав: "...цей птах є казковим, або напевно символічним чи ієрогліфічним. І дійсно, єгиптяни, які створили культ сонця і йому найбільше поклонялись, уявляли собі його немов птаха, який сходить і заходить в Геліополісі, місті сонця. Його ж вони уявляли як одинокого фенікса, бо й сонце є одне. Тому, за свідченням Лактанція, Клавдіана, Овідія та інших, фенікс називається сонячним птахом" [Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 307]. У християнській традиції фенікс зазвичай символізував Христа. Скажімо, Іван Величковський писав: "Умне феникс, Христе, Отче царю чисте, / Шествуй щедротами, Матерє молбами" [Величковський І. Твори. - Київ, 1972. - С. 122]. Образ фенікса був популярний також в емблематичній літературі. Скажімо, він є на малюнках № 57, 135, 320 та 649 зі збірки «Symbola et emblemata» [див.: Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 16-17, 34-35, 80-81, 164-165]. У всякому разі, образ фенікса належав до сталих виражальних засобів української барокової літератури. Це засвідчує хоч би низка творів, у чиїх назвах фігурує слово фенікс, наприклад, «Тричі воскреслий фенікс» Якова Суші чи «Воскреслий фенікс» Лаврентія Крщоновича. Зверталися до нього й барокові проповідники [див., зокрема: Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 209 і деінде].
302 Сковорода має на думці байку «Про собачу зажерливість». Див.: прим. 161 до діалогу «Наркісс».
303 Див. прим. 78 до трактату «Начальная дверь ко христіянскому добронравію».
304 Див. прим. 161 до діалогу «Наркісс».
305 Сам Сковорода називав Малоросію, тобто Гетьманщину, "матір'ю". Див. його лист до Михайла Ковалинського від 26 вересня 1790 р.
306 Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Кто йкш гдь вгъ нішъ;
307 Книга Псалмів 72 (73): 26.
308 Парафраза Книги Псалмів 72 (73): 26. Пор.: й члсть /иоа, вже, во в^къ.
309 Очевидно, це парафраза Другої книги царств 22: 12 та Книги Псалмів 17 (18): 12. Пор.: й
ПО/ІОЖЙ Т/ИХ злкрбвъ свбй.
310 Парафраза Книги Псалмів 44 (45): 9. Пор.: C/MvpHd й стекти й каиа СЗ рй^ъ твой^ъ.
311 Очевидно, це парафраза Другої книги царств 7: 22. Пор.: н^сть во йнъ йкоже тьі.
312 Неточна цитата з Книги Псалмів 112 (113): 5. Пор.: Кто йкш гдь вгъ нішъ;
313 Неточна цитата з Євангелії від св. Івана 20: 22. Пор.: И сїе рекъ, дХнХ й г"лл и/иъ: прїи/ийте д^ъ стъ.
314 Див. прим. 161 до діалогу «Наркісс».
315 Євангелія від св. Матвія 15: 26; Євангелія від св. Марка 7: 27.
316 Фраза д^/ііітє/іїє влы^ъ зринає в Книзі Притч Соломонових 14: 22.
317 Книга Псалмів
