Українські традиції - Автор невідомий

Тільки обібрався Барабаш, да Хмельницький, Да Клиша білоцерківський. От тогді вони од своїх рук листи писали, До кроля Радислава посилали. Тогді ж то кроль Радислав листи читає, Назад одсилає, У городі Черкаськім Барабаша гетьманом настановляє: «Будь ти, Барабаш, у городі Черкаськім гетьманом, А ти, Клиша, у городі Білій Церкві полковничим, А ти, Хмельницький, у городі Чигрині хоть писарем військовим». От тогді ж то небагато Барабаш, гетьман молодий, гетьманував, Тільки півтора года. Тогді ж Хмельницький добре дбав, Кумом до себе гетьмана молодого Барабаша зазивав, А ще дорогими напитками його вітав І стиха словами промовляв: «Ей, пане-куме, пане Барабашу, пане гетьмане молодий! Чи не могли б ми з тобою удвох королевських листів прочитати, Козакам козацькі порядки подавати, За віру християнську одностайно стати?» От тогді ж то Барабаш, гетьман молодий, Стиха словами промовляє: «Ей, пане-куме, пане Хмельницький, пане писарю військовий! Нащо нам з тобою кролевські листи удвох читати, Нащо нам козакам козацькі порядки давати? Чи не лучче нам із ляхами, Мостивими панами, З упокоєм хліб-соль по вік вічний уживати?» От тогді ж то Хмельницький на кума свого Барабаша Велике пересердіє має, Ще кращими напитками вітає. От тогді-то Барабаш, гетьман молодий, Як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напивсь, Дак у його і спать поваливсь. От тогді-то Хмельницький добре дбав, Із правої руки, із мезинного пальця щирозлотний перстень ізняв, Із лівої кишені ключі виймав, З-під пояса шовковий платок висмикав, На слугу свого повірного добре кликав-покликав: «Ей, слуго ти мій, повірений Хмельницького! Велю я тобі добре дбати, На доброго коня сідати, До города Черкаського, до пані Барабашевої прибувати, Кролевські листи до рук добре приймати». От тогді-то слуга, повірений Хмельницького, Добре дбав. На доброго коня сідав, До города Черкаського скорим часом, пильною годиною прибував, До пані Барабашевої у двір уїжджав,