Українські традиції - Автор невідомий

Помеж рицарями, Помеж добрими молодцями! Утверди, Боже, люду царського, Народу християнського, Війська Запорозького, Донського, З усією черню дніпровою, Низовою, На многія літа, До конця віка! Розмова Дніпра з Дунаєм
Питається Дніпр тихого Дунаю: «Тихий Дунаю, Що я своїх козаків на тобі не видаю? Чи твоє дунайськеє гирло моїх козаків пожерло, Чи твоя Дунай-вода моїх козаків забрала?» Промовить тихий Дунай до Дніпра-Славути: «Дніпр-батьку, Славуто! Сам собі думаю да гадаю, Що твоїх козаків у себе не видаю: Уже чверть года три місяця вибиває, Як твоїх козаків у мене немає, Ні моє дунайськеє гирло твоїх козаків не пожерло, Ні моя дунайська вода твоїх козаків не забрала, Їх турки не постреляли, не порубали, До города-царя в полон не забрали… Всі мої квіти луговії і низовії пониділи, Що твоїх козаків у себе не виділи. Твої козаки на черкеській горі пробувають, Холодної води в барила набирають, Шляхи і дороги замічали, Городи бусурменські плюндрували, Огнем-мечем воювали, Сребра-злата по достатках набирали, До річки Хортиці прибували, Велику переправу собі мали, До стародавньої Січі поспішали, У стародавній Січі очертою сідали, Сребро і злато турецьке на три часті паювали, Мед і оковиту горілку подливали, За весїі мир Господа прохали… Которії козаки чистим полем гуляли, Річки низовії, помощниці дніпровії, добре знали!» Хмельницький та Барабаш
Як із день-години Зчиналися великі войни на Україні, От тогді ж то не могли обібрати, За віру християнську одностайно стати;