Платформа - Мішель Уельбек

Проходячи повз «Корал Емпоріум», я раптом захотів купити подарунок Марі-Жан; врешті-решт, крім неї в мене більше нікого немає. Кольє чи брошку? Я порпався в контейнері, коли за два метри від себе помітив Валері.

— Намагаюсь вибрати кольє… — вагаючись, сказав я.

— Для блондинки чи брюнетки? — в її голосі прозвучав смуток.

— Для блондинки з блакитними очима.

— Тоді краще обрати світлий корал.

Я простягнув посадковий талон дівчині за прилавком, а коли розплачувався, жалісним голосом прошепотів Валері: «Це для колеги по роботі…» Вона якось спантеличено подивилась на мене, наче розмірковуючи, чи то вдарити, чи розсміятись, а потім подолала поряд зі мною кілька метрів до виходу з магазину. Більшість членів групи сиділа в холі, скінчивши скуповуватись. Я зупинився, глибоко зітхнув, а потім обернувся до Валері.

— Ми могли б зустрітись у Парижі, — нарешті запропонував я.

— Гадаєте? — різко спитала вона.

Я нічого не відповів, знову мовчки дивлячись на неї. У якусь мить захотілось сказати: «Дуже шкода…», але не впевнений, що вимовив би ці слова.

Валері кинула погляд довкола, побачила Бабетту та Лею, які сиділи найближче, і роздратовано відвернулась. Потім дістала зі своєї сумки записник, вирвала аркуш і щось швидко написала на ньому Простягаючи його мені, вона намагалась щось сказати, але не змогла, тому відвернулась і приєдналась до решти групи. Перед тим як покласти листок до кишені, я швидко глянув на нього: це був номер мобільного телефону.

Частина друга

Конкурентна перевага

1

Літак приземлився в Руасі об одинадцятій. Я одним із перших забрав свій багаж. О пів на першу я вже був удома. Субота. Можна сходити до супермаркету зробити якісь закупки — дрібниці для дому. Здавалося, ніщо не провіщало напередодні того крижаного вітру, який лютував на вулиці Муфтар. Борці за права тварин продавали жовті стікерси. Після свят продаж продуктів харчування завжди падає. Я купив смажену курку, дві пляшки вина «Грав» та останній номер «Гарячого відео». Невибагливий набір для мого уїк-енду; на більше я, мабуть, не заслуговував. Я миттю проковтнув півкурки, її шкурка була ледь підсмажена і жирна, трохи гидка. Десь близько п'ятнадцятої я зателефонував Валері. Вона відповіла після другого дзвінка. Так, сьогодні увечері вона вільна; повечеряти, так, вона згодна. Я міг би заїхати за нею о восьмій вечора; вона мешкала на проспекті Рей, поряд з парком Монсурі.

Коли вона відчинила мені, на ній була коротка футболка та білі панчохи для бігу. «Я готова…» — сказала вона, заколюючи волосся назад. Від цього руху заколивались її груди — на ній не було бюстгальтера. Я взяв її за талію і наблизив до себе. Вона розтулила губи і відразу всунула свого язика до мого рота. Мене пронизало напрочуд дивне, на межі запаморочення, відчуття. У мені відразу все напружилося. Не відриваючись від мене, вона штовхнула двері, які з шумом зачинились.

Кімната, освітлена тільки бра над ліжком, видавалась величезною. Валері обняла мене і наосліп потягла до своєї кімнати. Біля ліжка вона знову поцілувала мене. Я зняв з неї футболку, щоб попестити її груди, вона щось прошепотіла, але я не зрозумів. Я присів перед нею навколішки, стягнув панчохи та трусики, потім уткнувся обличчям їй між ніг. Щілинка була волога, відкрита… Від неї добре пахло. Вона застогнала й повалилась на ліжко. Я швидко роздягнувся й увійшов у неї. Мій член був гарячий, його пронизував різкий солодкий біль насолоди: «Валері, — прошепотів я, — я не зможу довго протриматись, я надто збуджений». Вона притягла мене щільніші до себе і прошепотіла на вухо: «Йди до мене…» У цю мить я відчув, як стінки її піхви зімкнулись, обтиснувши мій член. Було таке враження, наче я розчиняюся у просторі, тільки мій член, крізь який пройшла неймовірно сильна хвиля задоволення, був живий. Я довго та потужно кінчав; вже наприкінці я збагнув, що кричу. Заради такої миті я був готовий віддати життя.

Жовті й блакитні риби плавали навколо мене. Я стояв у воді в кількох метрах від залитої сонцем поверхні землі. Валері стояла трохи далі перед кораловим рифом. Ми обоє були абсолютно голі. Я знав, що цим відчуттям невагомості я був зобов’язаний змінам у щільності океану, проте дуже здивувався, що можу вільно дихати. Кількома змахами рук я догнав її. Риф був усипаний різними сріблястими зіркоподібними організмами, які світились. Одну руку я поклав їй на груди, другу — на живіт. Вона зігнулась, її сідниці торкнулись мого члена.

Я прокинувся в тому ж положенні; було ще темно. Я злегка розсунув сідниці Валері, щоб знов увійти в неї. Одночасно я почав ніжити її клітор. Вона застогнала. Я зрозумів, що Валері прокинулась. Вона підвелась і стала навколішки. Я проникав усередину все сильніше і глибше і відчував, що вона була вже на межі. Її дихання почастішало. У момент оргазму вона різко звилась й несамовито вигукнула та так і залишилась лежати, не рухаючись, мов статуя. Я відсунувся і ліг поруч. Вона розслабилась і оповила мене собою. Піт стікав з нас. «Так приємно прокидатися від задоволення…» — сказала вона, поклавши руку мені на груди.

Коли я знову прокинувся, вже зовсім розвиднілося; я був у ліжку сам. Я встав і вийшов зі спальні. Інша кімната була і справді величезною з високими стелями. Книжні полиці тяглись уздовж мезоніну над диваном. Валері не було. На столі в кухні вона поклала хліб, сир, масло та варення. Я налив собі кави і знову ліг у ліжко. Вона повернулася за десять хвилин з круасанами та шоколадними булочками і занесла все у спальню. «На вулиці страшенно холодно», — промовила вона роздягаючись. Мені знову пригадався Таїланд.

«Валері, — нерішуче спитав я, — що ти в мені знайшла? Я не вродливий та й не веселий; я не можу збагнути, що в мені є такого привабливого?» Вона подивилась і нічого не відповіла. З одягу на ній залишились лише трусики. «Я серйозно, — продовжував наполягати я. — Мене треба здати в утиль, я ж уже вийшов в тираж, та й людина я не товариська, зі мною жінка приречена на нудьгу. А тут ти: мила, весела, лагідна… Мені приємно з тобою. Але я не збагну. Мені здається, ти шукаєш у мені щось таке, чого насправді немає. Може, ти й розчаруєшся…» Валері усміхнулась. Мені здалося, що дівчина не наважується говорити; потім вона торкнулася рукою мого органу і наблизилась до мене. В одну мить у мене відразу