Платформа - Мішель Уельбек
Перед тим як піти на пляж, Валері ще раз помилувалась черепашковим кольє, яке призначалось для її племінниць. Після закінчення університету її брат одразу отримав посаду інженера-дослідника в компанії «Ельф». Через кілька місяців стажування на підприємстві він поїхав до Венесуели у своє перше відрядження. Роком пізніше він одружився з місцевою дівчиною. Валері здавалось, що до того в нього був не дуже багатий сексуальний досвід; у всякому разі, він ніколи не приводив додому своїх подруг. Таке часто трапляється зі студентами-інженерами: в них немає часу на дівчат. Своє дозвілля вони витрачають на безплідні розваги з розряду розумних рольових ділових ігор чи партій у шахи по Інтернету. Вони отримують диплом, потім — першу роботу і відкривають для себе водночас усе: гроші, професіональну відповідальність, секс. Рідко коли такі люди відмовляються від поїздки до тропічної країни. Бертран одружився на метисці з чарівним тілом. Багато разів, відпочиваючи у батьків у Сен-Ке-Портріє на пляжі, Валері відчувала палкий потяг до своєї невістки. Їй було неприємно уявляти, як брат кохається з нею. Проте зараз у них двоє дітей і, здається, вони цілком щасливі. Неважко було купити подарунок для Жуани: вона любила коштовності, а світлі камені чудово виглядатимуть на її брунатній шкірі. Але й досі вона ще нічого підходящого не купила для Бертрана. Коли в чоловіка немає вад, важко здогадатися, що саме може дати йому насолоду.
У готелі я знайшов «Пхукет Уіклі» і почав перегортати його, коли помітив Валері, яка йшла уздовж пляжу. Трохи далі хлюпалася група абсолютно голих німців. Вона поколивалась, потім попрямувала до мене. Сонце пекло нестерпно, був майже полудень. «Так, цю партію мені слід вигравати», — подумав я. Перед нами пройшли Лея з Бабеттою; через плече вони тримали сумки, крім яких на них нічого не було. Я відмітив про себе цей факт, але аж ніяк не прореагував на нього. Валері ж навпаки довго проводжала їх очима без тіні сорому чи ніяковості. Вони влаштувались поряд з німцями. «Мабуть, я теж піду купатись», — сказав я. «А я — дещо пізніше…» — неквапливо відповіла вона. Я легко увійшов у воду. Вона була гарячою прозорою і неймовірно спокійною; маленькі сріблясті рибки плавали зовсім близько від поверхні. Схил був пологий, за сто метрів від берега я все ще стояв ногами на дні. Я дістав свій член, заплющив очі й уявив проміжність Валері, саме таку, яку я побачив уранці, напівприкриту мереживними трусиками. Він увесь напрягся, а це вже було щось; схоже, така реакція могла означати мотивацію. Врешті-решт, треба жити, мати нормальні людські стосунки; а я вже тривалий час якийсь занадто напружений. Мені слід би знайти собі заняття вечорами: бадмінтон, хоровий спів або ще щось інше. Єдиними жінками, яких мені пощастило пригадати, були ті, з якими я переспав. У цьому теж немає нічого поганого. Спогади потрібні людині, щоб не відчувати себе такою самотньою перед обличчям смерті. Не слід думати про таке. «Think positive, — різко сказав я собі, — think different».[39] Я повільно повернув до берега, зупиняючись через кожні десять сажнів і глибоко дихаючи, щоб розслабитись. Перше, на що я звернув увагу ступивши на пісок, було видовище — Валері скинула верх свого купальника. Зараз вона лежала на животі, але ж колись вона перевернеться. Це було настільки ж неминуче, як і рух планет по небосхилу. Я сів на рушник і трохи прикрився. «Think different», — повторив я. Я ж уже не раз бачив жіночі груди, мені доводилося їх пестити та лизати; проте зараз я відчував шок. Безперечно, я здогадувався, що в неї чарівні груди; але ситуація виявилась набагато гіршою, ніж я очікував. Я не міг відірвати погляду від сосків та ареолу; вона не могла не відчувати, що я дивлюсь на неї, але мовчала. Ці кілька миттєвостей здалися мені вічністю. Цікаво, про що насправді думають жінки? Вони так легко погоджуються з правилами гри. Часто-густо, коли вони дивляться на себе у дзеркало, в їх погляді можна побачити проблиск реалізму, холодне обчислення власних сил, спроможних спокусити будь-кого. Жоден чоловік не в силах досягти таких результатів. Я першим опустив очі.
Не знаю, скільки після цього минуло часу; яскраве сонце все ще було в зеніті. Я втупився очима в пісок, білий та сипучий. «Мішель», — тихо позвала вона. Я різко, наче від удару, підвів голову. Її карі очі потонули в моїх очах. «Що в тайських жінках є такого, чого немає у західних?» — чітко спитала вона. І знову я не зміг витримати її погляду; груди Валері здіймались у ритмі її подиху; мені здалося, соски стали твердішими. У цю мить мені хотілось відповісти: «Нічого». Але наступної миті у мене в голові промайнула ідея. Не дуже добра, правду кажучи.
«Тут є одна статейка, публіцистичний репортаж», — промовив я, простягаючи їй «Пхукет Уіклі». «Find your longlife companion… Well educated Thai ladies.[40] Це? Так?» — «Так, далі є інтерв’ю». Усміхнений Шам Сауонасі в бездоганному чорному костюмі та темній краватці відповідав на десять питань, які йому були поставлені («Ten questions you could ask»[41]), стосовно діяльності агентства «Від серця до серця», яке він очолював.
«There seems to be, — відзначав містер Сауонасі, — a nearperfect match between the Western men, who are unappreciated and get no respect in their own countries, and the Thai women, who would be happy to find someone who simply does his job and hopes to come home to a pleasant family life after work. Most Western women do not want such a boring husband.
One easy way to see this is to lock at any publication containing “personal” ads. The Western women want someone who looks a certain way and who has certain “socialskills”, such as dancing and clever conversation, someone who is
