Платформа - Мішель Уельбек
Я заплатив дві тисячі батів офіціанту, який супроводжував мене до подвійних дверей, що вели в номери. Сін тримала мене за руку; протягом години або двох вона намагатиметься зробити мене щасливим.
Цілком природно, що дуже рідко в масажному салоні можна зустріти дівчину, яка б хотіла зайнятися з тобою любов’ю. Тільки-но ми зайшли у номер, як Сін опустилася переді мною на коліна, розстібнула мої штани, спустила спочатку їх, а потім труси і припала губами до мого гіганта. Він відразу почав твердіти. Обережно язичком вона поступово добралася до головки. Я заплющив очі, моя свідомість затьмарилася і здалося, що ще трохи, і я кінчу їй прямо в рот. Раптом вона зупинилася, посміхаючись скинула з себе одяг і охайно повісила його на стілець. «Massage later»[31], — пояснила вона, простягуючись на ліжку та розсовуючи ноги. Я вже був усередині неї, ритмічно рухаючись взад-вперед, коли усвідомив, що забув надіти презерватив. Згідно з доповіддю асоціації «Лікарі світу», третина тайських повій є носіями вірусу СНІДу. Проте не скажу, що здригнувся від страху; я відчував лише деяку прикрість. Безперечно, всі ці кампанії по запобіганню СНІДу потерпіли повний крах. Втім, я дещо ослабив хватку. «Something wrong?»[32], — схвильовано спитала вона, піднімаючись на ліктях. «Maybe… a condom?»,[33] — невпевнено та збентежено спитав я. «No problem, no condom… I'm OK!»[34] — весело вигукнула вона. Вона почала пестити мене, я відкинувся, повністю віддаючись у її ласкаві руки. Її порухи стали більш інтенсивними, і я відчув, як кров знову прилинула до мого члена. Сподіваюсь, у них тут, певно, є медичний огляд чи інші засоби безпеки. Я перевернувся, вона відразу сіла зверху. Я склав руки у «замок» за її талією; я відчував себе надзвичайним. Повільно вона почала рухатись, збудження поступово піднімалося в ній. Я ширше розсунув її ноги, щоб проникнути в неї до самого кінця. Задоволення було неймовірне, майже п’янке. Щоб втримати себе, я дихав дуже повільно, почуваючи себе майже утихомиреним. Вона витяглася вздовж мене, стогнучи від задоволення, потерлась своїм лобком об мене. Я погладив її по головці. У мить оргазму вона завмерла, протяжно застогнала і впала мені на груди. Я все ще був усередині неї, відчуваючи, як скорочується її піхва. Вона зазнала другого, ще більш глибокого оргазму Мимоволі я стиснув її й кінчив. Ще хвилин десять вона не рухалася, поклавши голову мені на груди; потім встала і запропонувала мені прийняти душ. Вона дуже обережно і старанно витерла мене, промокнувши салфеткою, наче немовля. Я сів на диван і запропонував їй сигарету. «We have time… — зауважила вона. — We have a little time»[35]. Я дізнався, що їй було тридцять два роки. Робота їй не подобалася, але чоловік кинув її з двома дітлахами на руках.«Bad men, — сказала вона. — Thai men, bad men»[36]. Я спитав, чи мала вона подруг серед інших дівчат. Небагато, відповіла вона. Більшість дівчат — молоді та безтолкові. Все, що заробляють, вони витрачають на ганчір’я та парфуми. Вона була не такою; будучи більш серйозною, клала зароблені гроші в банк. Через кілька років сподівалась облишити цю роботу і повернутися до свого села; її батьки вже старенькі і потребують допомоги.
Перед тим як піти, я дав їй дві тисячі батів чайових; смішно, це вже було занадто. Недовірливо вона взяла гроші, кілька разів попрощалася зі мною, схрестивши руки біля грудей. «You are good man»,[37] — Сін знову натягла міні-сукню та панчохи. До кінця роботи їй залишалось ще дві години. Вона провела мене до дверей, ще раз попрощавшись. «Take care, — побажала, — be happy».[38] Замислено я вийшов на вулицю. Від’їзд до останнього пункту нашої подорожі був призначений на восьму ранку наступного дня. «Цікаво, — подумав я, — а як Валері провела свій вільний день?»
11
«Я купила подарунки для своєї родини, — відповіла вона на моє запитання. — Знайшла чудові черепашки». Наш човен повільно плив по бірюзових хвилях між вапняних скель, вкритих густими джунглями. Саме таким я і уявляв собі Острів скарбів. «Треба визнати, — промовив я, — природа тут…» Валері повернулася і уважно подивилася на мене. Вона сколола волосся шиньйоном, але з боків кілька локонів спадали вільно. «Природа все ж таки місцями…» — вів я далі збентежено. Десь повинні існувати розмовні школи, як існують школи танців; я занадто заглибився в бухгалтерію і втратив контакт зі світом. «Уявляєте, сьогодні ж 31 грудня», — відзначила вона, не бентежачись. Я охопив поглядом нескінченні лазурні води бірюзового океану; ні, по-справжньому мені це уявити не вдавалось. Людство мало бути дуже відважним, щоб почати колонізувати країни з холодним кліматом.
Сон підвелася і звернулася до групи: «Зараз ми наближатися до Кох Пхі-Пхі. Там, як я уже казала, неможливо підійти. Ви одягати купальники, щоб йти? Пішки, неглибоко, іти. По воді. Скель немає. Скелі потім». Капітан обминув мис, вимкнув мотор, хоча човен продовжував ще трохи пливти своїм ходом до невеликої розколини посеред вкритої джунглями скелі. Прозоро-зелена вода билась об пляж із нереально білого піску. Посеред лісу, перед першими схилами можна було помітити дерев’яні бунгало, розташовані на стовпах, які підтримували їх і дах у яких утворювали пальмові гілки. Деякий час всі заворожено мовчали. «Земний рай», — тихо вимовила зворушена Сільві. І не таке вже це було й перебільшення. Вона не була Євою, а я Адамом.
Один за одним члени нашої групи вставали й зістрибували з човна. Я допоміг Жозетті спуститись до свого чоловіка. У неї задралася спідниця, тому вона ледве підвелася, проте їй було приємно, енергія розпирала її. Я обернувся. Спершись на весло, тайський моряк чекав, доки всі пасажири не
