Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

Тепер же, вже в машині на шляху до зазначеного в запрошенні місці, ми міркували, яка жінка може стояти за замахами на бідну мене, адже Олекса заявляв, що знає особу замовника. То був його козир, своєрідний важіль тиску. І тут Гліб видав, що його головна підозрювана – Емма з книжкового магазину! Тільки подумати! Емма! Ось я й обурилася.

- Чому ж не може? - нахмурився Гліб.

- Та ти її бачив? Це найбільш добродушна і доброзичлива дівчина у світі!

- Настя, зовнішність оманлива, - спокійний голос і погляд просто мені в очі. - Я ось теж не міг уявити, що ти здатна сама протистояти Карині та її свиті. Ну, тій білявці, якій ти палець ледь не зламала в маєтку Мстислава, – пояснив Гліб, коли я запитливо підняла брову. Я почервоніла, відчувши незручність: адже сподівалася, що Гліб не дістанеться до записів камер. - Тому, можливо, й добре, що я з нею не знайомий, і тверезо можу оцінювати факти. А факти такі: по-перше, вона надзвичайно багата.

- Хто, Емма!? Та вона продавчиня!

- А ти знала - і це по-друге, - що в неї одна з найдорожчих у Європі колекція метеликів? У ній навіть Орнітопеда голіаф є...

- Орнітоптера, - прошепотіла я вражено, згадуючи фейсбучну сторінку дівчини. І якщо природолюб Андрій звернув увагу на гарного метелика, то мене вразило фото профілю, зроблене рукою дорогого майстра. А ще вона була у друзях Макса.

- І, по-третє, вона зустріла твого колишнього чоловіка на виході зі слідчого ізолятора, - співзвучно моїм думкам, закінчив Гліб.

- Хочеш сказати, що вона та Макс...

- Твій чоловік не зраджував тобі. І все ж, гадаю, у Емми могли бути на нього плани. Які стосунки пов'язують їх зараз – я не знаю.

Я на хвилину уявила собі Макса під ручку з Еммою. Ні ревнощів, ні злості подібна картинка не викликала. Нічого. Лише легку досаду. Ні, якщо Емма все ж таки замовниця, я їй ще покажу... Але не вірилося мені в її винність і все тут.

- Ну, були б собі разом, мене навіщо ж вбивати? – продовжила я мислити вголос. – Квартиру захотіла, чи що? Так ти кажеш, що Емма і так небідна. Не знаю... У Кет он також тату у вигляді метелика.

Гліб кивнув:

- Так, вона також підозрювана. Я вже розпорядився показати їхні фото психіатру Георгію Суходєєву. Поки він трохи не в собі після мого попереднього допиту, але незабаром він прийде в себе і остаточно прояснить ситуацію.

- І, до речі, про Кет, – продовжила я, - поки вона в заручницях, у нас зв'язані руки...

- Це в тебе зв'язані руки. А ми можемо спробувати...

- Не перебивай мене.

- Це ти мене перебила.

– Після того, як ти не дав мені договорити. Та, байдуже, - я дістала з клатча телефон дочки Мстислава, який знайшла на підлозі в номері готелю, і вбила в контактах знайоме ім'я. Є! Скопіювала на свій гаджет та натиснула на виклик.

Ситуація з Кет мене дуже нервувала і зв'язувала не лише руки, а й думки. Адже я знала, якщо почнуть погрожувати дівчині – я зроблю все, що мені скажуть.  І в мене з'явилася ідея.

- Алло, Натан? Це Настя, - привіталась я, насолоджуючись здивуванням в погляді Гліба.

- Яка? - Сонна відповідь чоловічого голосу.

- Костоправ.

- Яка-яка?

- Наречена Гліба, - уточнила глухо, проковтнувши грудку в горлі і знову скосилася на вовка. Тепер же на його "покер фейсі", як завжди, неможливо було нічого прочитати.

- Ааа, - потягнув перевертень, і я навіть через телефон відчула його усмішку. - Я ж казав, що не треба вішати носа! Ми таки станцюємо на вашому весіллі!

- Ага, - я постаралася, щоб мій голос не здригнувся і звучав оптимістично. - Послухай, Натане, тут така справа... Кет у біді. Їй потрібна твоя допомога.

Тіньовик не відповів.

- Алло?

- Та чую я, - важкий видих. Ще хвилина мовчання: мабуть, перевертень боровся із собою. І нарешті спитав: - Що трапилося?

Я коротко описала ситуацію і насамкінець запитала: