Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

Гліб спустився в бар. Давно йому не було так погано. І причина не в ранах плеча. Настя плакала. І винен у цьому він.

Чорт! Вся справа у тому, що вранці він дозволив собі зайти надто далеко. Адже не планував, більше того – заборонив собі зближуватися з дівчинкою. Але не втримався. Коли вона помчала до нього - а це після того, як він перенервував через повідомлення Тихого, що Настя зникла, і з напругою чекав новин - він сам згріб її в оберемок і подразнив, прикусивши шию. А вона заявила, що збиралася його поцілувати. Від цих слів у нього знесло дах і відключився здоровий глузд. Тваринна пристрасть взяла гору над розумом. І тільки грайливе "Чи твоя?", немов вибух атомної бомби вразило мозок чоловіка: адже не його! Не його!

Прокляття, адже він повинен був розповісти їй про колишнього. Холодний душ насилу допоміг випустити пару... А вона продовжила його дражнити, вредна. І ледь не розплакалася, коли обробляла йому рану - невже справді так переживає?

Настина реакція з приводу невинності Макса принесла несподіване полегшення. Гліб навіть сказав би, що вона була варта перерваного сексу. Секс вони надолужать потім, коли над ними не тяжітиме тінь її минулих стосунків. Так, перевертень сам здивувався, як за один ранок кардинально змінився вектор його планів на Настю. На виході з кімнати він зупинився і кинув погляд на дівчину, намагаючись увібрати її образ - розпатланий, але прекрасний, принадний. Жахливо не хотілося, але він мав її відпустити. Тимчасово. Щоб потім знову впіймати, але вже на довше, якщо не назавжди.

Після неймовірної розповіді Насті, весь його гарний настрій полетів у прірву: Катерина була тут. Пов'язана із вовком. Недоперевертень.

Прокляття. Його перше кохання та єдині серйозні стосунки. Його колишня наречена. Вона втекла перед самим весіллям, так нічого толком і не пояснивши. Зараз, через багато років, колишня любов і біль від зради вже не рвали його душу так сильно, хоч і накотили цунамі спогадів. Але вовк все ж таки жадав зустріти Катерину, щоб поставити єдине питання: "чому?".

Гліб бачив, що Настю засмутив його інтерес до колишньої нареченої, але нічого, він їй все пояснить, як тільки сам остаточно розбереться.

А після Костоправ озвучила свій здогад із приводу розірваної душі. Спочатку Гліб сподівався, що дівчина виявиться перевертнем, це багато б спростило... Але кішка! Прокляття! На землі більше сотні різновидів перевертнів, а вона виявилася кішкою - єдиною твариною, з якою непримиренні вовки.

І навіть якби Гліб був звичайним членом зграї, все одно навіть дружити з кішкою було б недопустимо, а думати про щось більше - до того ж смертельно небезпечно. Однак Гліб вже не рядовий вовк – він ватажок, а значить, його промахи – це вже не тільки його проблеми, це проблеми всієї зграї. Він не має права скомпрометувати себе негідною, за мірками вікових традицій, поведінкою, інакше тут же знайдуться охочі розгойдати човен, посіяти чвари, змінити владу... І знову будуть непотрібні жертви, знову кров, знову хаос, свавілля та масові заворушення, а то й справжня війна.

Тому треба терміново порвати із Настею. І що швидше, то краще. Поки все не стало ще складнішим. І зробити це потрібно жорстко, щоб не було сумнівів та не залишилося зайвих надій – ні в неї, ні в нього. Як казав ще дід Гліба, бути добрим – це один раз повністю ампутувати хвіст собаки, якщо це потрібно, а не десять разів потроху відрізати.

І ось тепер Настя приглушено плаче у ванній, а він навіть не може її втішити. Єдине, що залишилося - це сидіти в барі і навіть не пити, а так - поглядати на переливи світла в бурштиновій рідині, тому що у вовка стосунки зі спиртним були схожі, як у Костоправ з кавою: пити не любив, але виглядом і запахом насолоджувався .

- Стояти! – гаркнув Гліб стажеру, що саме збирався влити в себе чергову порцію спиртного. Якщо спочатку хлопець похмелявся, то тепер, мабуть, вирішив знову напитися. - Припиняй пиячити.

- Навіщо? – убитим голосом поцікавився Тихий. - На вечерю я не йду, і взагалі – я звільнився.

- Тому, що ти скоро на людину не будеш схожий.

Андрій відставив склянку вбік і втомлено сперся на барну стійку, спрямувавши погаслий погляд у невідомі далі:

- Кішка... Краще б Настя була з вами. Тепер вона мертва для мене.

Тут Гліб не стримався і зарядив кулаком стажеру в щелепу - не сильно, але відчутно, щоб той протверезів швидше і зрозумів, що каже.

- Слухай, Тихий. Ще вранці вона тобі подобалася. Що змінилося?

Андрій повільно потер постраждалу вилицю.

- Вона – кішка. Мені навіть думати неприємно, що я міг торкатися до неї та спати в одній кімнаті. А ви ж з нею... - і хлопця аж пересмикнуло.

Гліб зітхнув і потер перенісся: так, нелюбов до кішок вселяють ще з пелюшок. Та й він, чого вже таїти, якби спочатку знав про природу дівчинки, по-іншому поводився б. І явно не краще.

- Повір, зараз вона така сама, як і вранці. Тільки тепер зовсім одна, закрилася у ванній та ридає. І знаєш чому? – Голос Гліба поступово набирав обертів. -Тому, що я заявив, що розриваю наші вигадані заручини і припиняю стосунки...

- Так заручини все ж таки вигадані, - трохи пожвавішав стажист, але потім знову погас. - Хоча, яка вже тепер різниця...

- У мене немає вибору! – не звернув уваги на бубніж хлопця Гліб. - Я - ватажок. Я маю діяти жорстко. А ти підітри соплі та підтримай свого друга. Їй зараз це потрібне.

- Впевнені?

Андрій махнув головою у бік сходів. Гліб повернувся і не стримав веселої усмішки: сходами спускалася Настя. У червоній сукні до підлоги, з хвилястим волоссям, що струмувало нижче плечей, з червоною помадою на губах, з викликом в очах.

Чорт, яка ж вона гарна і... дивовижна. І точно – кішка. Як же Гліб цього не помітив раніше? Її вразливість, грація, ніжність, грайливий допитливий характер і уявна беззахисність дуже швидко змінювалися рішучістю та відчайдушною хоробрістю. А яка ж вона пристрасна, спалахує з півоберта... Прокляття, знову думки не туди. Їм не можна бути разом. І крапка.