Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Любовні романи » Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

Читаємо онлайн Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

Я раптом схлипнула і ледь не розплакалася. Прокляття, адже він був за сантиметр від смерті!

- Ей, ну ти чого? - Гліб великим пальцем підняв моє підборіддя, змушуючи дивитися йому у вічі. - Ти справді так переживаєш? Адже все добре. Ну, мала. Краще розкажи, звідки в тебе такі знання в медицині. Адже ти ще на початку нашого знайомства мене врятувати намагалася. До того, як бризнула в очі газовим балончиком.

Гліб тепло посміхнувся, я теж хихикнула, згадуючи нашу першу зустріч.

- Макс, мій колишній чоловік - військовий. Він наполіг, щоб я курси домедичної допомоги пройшла...

Гліб шумно видихнув і зупинив мою руку, не давши доробити наступний тур. Я здивовано глянула на чоловіка.

- Він невинний, - видихнув, а сам вчепився в мене поглядом, ніби намагався зазирнути в душу.

– Що? - до мене не відразу дійшов сенс сказаного.

- Твій колишній чоловік - невинний. Він не намагався тебе вбити і труїв тебе неумисно. Його теж обдурили та використали, щоб підібратися до тебе.

Ооох.  До цього я була впевнена у вині Макса і важко переживала його зраду. А тепер... Тепер я маю бути нестерпно радою, адже так?

- Ти впевнений? - спитала насторожено, не поспішаючи стрибати від щастя.

- Абсолютно. Я сам із ним розмовляв.

Я мовчала. З одного боку, я дійсно відчувала неймовірне полегшення і радість, що близька  людина робила мені зло неспеціально, але з іншого... Наше розлучення, виходить, було поспішним і по суті безпричинним, так що ми знову можемо спробувати бути разом. Адже ми ПОВИННІ спробувати, хіба ні?  Цей обов'язок чомусь відчувався як тягар, а не можливість відновлення щасливого сімейного життя. Втома від безсонної ночі раптом накотила вдвічі сильніше.

- Він все ще тебе кохає. Ви можете відновити шлюб, - Гліб додав ще один камінчик до гори тягаря.

- Так, звичайно. Ми маємо спробувати. Ми повинні, - я повторила в голос свої думки, швидше переконуючи себе, ніж звертаючись до Гліба.

- Хіба ти не рада?

- Рада, звісно. Просто... Просто трохи приголомшена. І надто втомилася. Ось, готово, – я на автоматі закінчила перев'язувати рану.

- Дякую. Тобі потрібно поспати.

- Так, - не стала заперечувати. - Але спочатку давай я тобі все розповім.

- Встигнеш ще.

– Ні, це терміново, - я заплющила очі, ніби збиралася зізнатися в чомусь ганебному. - Викрадач звіриних іпостасей – мій батько. І Кет зараз у них.

Гліб кивнув, ніяк не показавши своїх емоцій – просто прийняв проблему та перевів у завдання, яке треба вирішити.

- Так, це справді нагально. Доведеться тобі поспати трохи пізніше. І краще, щоб  Тихий теж все почув. Він, напевно, у ресторані внизу, - перевертень на ходу накинув сорочку. - Спускайся, як будеш готова.

Я кивнула і провела чоловіка до дверей поглядом, а сама так і залишилася стояти посеред кімнати - боса і в короткому халатику, обхопивши себе руками, хмурячи брови і кусаючи губи.

Вже в дверях Гліб різко повернувся і кинув на мене довгий погляд, ніби намагався ввібрати мій нинішній образ. Потім на розвороті з силою зарядив кулаком у стіну та стрімко покинув кімнату.

Треба буде йому сказати, щоб вчився якось краще висловлювати свої емоції, а то тримає все в собі, так і виразку можна заробити.

Хоча я сама теж не проти була щось розбити або когось загризти, ну або просто звернутися калачиком і тихенько поплакати. А ще поговорити з Галею про все, а заразом запитати, чому ж я не відчуваю телячого захоплення від можливості відновити шлюбні узи.

Але головне - забути про все, що сталось між нами. І про те, що могло статися, якби Гліб вчасно не зупинився. Не може бути у нас з ним майбутнього: надто багато нас розділяє. Але й навіть просто сексу без зобов'язань теж бути не може: дуже багато нас пов'язує.

Голова гуділа від думок, тож я вирішила сконцентруватися на одній, найпростішій - чого б такого замовити в барі о шостій годині ранку. І поки я одягалася у звичні старі джинси, обмірковуючи це невигадливе запитання, за вікном вже розгорявся новий день. Люди метушилися і бігли у звичних справах навіть не підозрюючи, що за пару кварталів звідси починається справжнісінький світовий переворот.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Відгуки про книгу Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: