Блискавична для ельфа - Марита Полл

- Тихо, тихо! Чшшш! 

- Араторн? – прошепотіла дівчина. 

- Все добре. Тобі наснився поганий сон? - притискаючи Татію до себе, спитав він. 

- Уран приходив... і... і... 

- Що, і? 

— А як ти опинився у моєму ліжку? – схаменулась дівчина. 

— Не міг заснути без тебе. Завтра прибудуть вовки, ще й цей відбір. Мені треба відпочити, а зробити це я можу тільки поруч з тобою. Ти немов панацея, від мого безсоння. 

- Ти хочеш спати зі мною? 

- Так. Вибач, не думав, що ти прокинешся. Я збирався піти рано-вранці, поки… 

— Поки я не прокинулася? – перебила його дівчина. — Хотів, щоб я не дізналася? 

- Схоже на те. 

- Так не чесно, Араторне! – обурилася вона. 

- Чому? 

— Тому, що мені подобається коли ти обіймаєш мене уві сні. 

— Але ж ти знаєш, що ніхто не повинен дізнатися про це. – темний дочекався кивка дівчини. - А тепер розкажи, що тобі наснилося. Ти дізналася у Целуса, як оминути пророцтво? 

- Не зовсім. Але є дві лазівки. 

- Яких? – пожвавішав Араторн. 

- Він не встиг сказати. Араторне, мені здається, що з пророцтвом, щось не так. 

- З чого ти це взяла? 

— Уран сказав, що тільки тандем Блискавична і темний ельф можуть зупинити Тінь. А Аранель, світлий. 

— У пророцтві йдеться про справжнього короля, там немає нічого про те, що він має бути темним. 

— Ось тому, я думаю, що пророцтво на стіні у храмі було змінено. 

- Цього не може бути. Ніхто не здатний змінити божественне пророцтво, крім… 

— Окрім богів? - знову дівчина його перебила. 

- Так. – прошепотів темний, побліднішавши. 

Якщо Татія права, і пророцтво було змінено, то ким і навіщо? Або Целус спеціально заплутує їх. 

— Давай спати, а завтра думатимемо. Інакше я провалю другий тур, а ти клюватимеш носом перед перевертнями. Вони можуть сприйняти це за неповагу. - дівчина поцілувала його в щоку, і відвернулася, зручніше влаштовуючись на подушці. 

Араторн обійняв дівчину за талію і притягнув до себе, уткнувшись носом у її волосся. Він і сам не зрозумів коли заснув, але прокинувся з першими променями сонця. Тихо зісковзнувши з ліжка, щоб не розбудити кохану, Араторн накинув халат і повернувся до своїх покоїв. Переодягнувшись в офіційний камзол, для прийому гостей, він поспішив до свого кабінету. Ще раз перевірив усі пункти у договорі. Переконався, що його воїни вже на постах, викликав до себе Гварета. 

— Виглядаєш бадьоро, для такого раннього часу. - усміхнувся друг, опускаючись у крісло. 

— Я хочу, щоб ти стежив за всім під час підписання договору. Від твоїх очей, не повинна вислизнути жодна деталь, жодна дрібниця. – ухильнув від хвилюючої теми, темний. — Вовки пробудуть у палаці три дні, ми маємо зробити все можливе, щоб вони повернулися додому цілими та неушкодженими. Усі ці три дні, вся відповідальність за відбір, лягатиме на плечі Ульвена. 

- А Квіл? – поцікавився Гварет. 

— Він стежитиме за їжею перевертнів. У кішок кращий нюх, ніж у вовків. Загалом він допомагатиме тобі, але при цьому стежити, щоб наших гостей не спробували отруїти. На їхні покої я вже поставив свої охранки. Приставлену до них прислугу зачарував. 

- Ти все продумав до дрібниць. Нема про що турбуватися. 

— Я не всесильний, і міг щось упустити. Охорона змінюватиметься кожні дванадцять годин, всі з нашого загону. Ти повинен перевіряти їх, після кожної зміни вахти. Аранель може відправити свою гвардію, їх потрібно буде відразу прибирати. 

— Думаєш, король піде на таке? 

— Аранелю потрібні землі вовків, але не потрібний союз із ними. Він не розуміє, що вони добрі воїни. Тому так, я думаю, що саме король намагатиметься зірвати підписання договору. 

— Я тебе зрозумів, друже. Коли планується підписання договору? 

— Відразу після другого туру у відборі. Думаю, годині о четвертій після полудня. Сам розумієш, і я, і Аранель, повинні бути присутніми на кожному турі. І ще коли вовки прибудуть, передай це Фелосу і дай йому добу відпочити. - Араторн кинув на стіл мішечок із золотом. — Йому ще проводжати делегацію, назад у їхні землі. 

- Я зрозумів. - Гварет взяв мішечок зі столу і сховав під камзол. — Йому б дати тиждень відпустки після повернення. 

- Так і зробимо. А тепер йди. 

Оборотні прибули до десятої години. Араторн особисто їх зустрів і провів альфу до виділених покоїв. 

— Херліфе, я поставив свою охоронку на ваші покої, приставив своїх воїнів, і прислуга підкоряється тільки мені. Але ви також, будьте обережні. Не всі хочуть цього союзу. 

— Араторне, не турбуйся. Ми не цуценята малі. Розберемося. - поплескав альфа по плечі темного. 

— Сподіваюся, що у цьому не буде потреби.

АРАНЭЛЬ 

Король стояв перед дзеркалом і оглядав своє вбрання. Йому гидко було приймати в палаці шавок Алларіза. Хоч він і не проти, отримати їх землі і приєднати до Елателя. 

– Мій король! - почув Аранель з темного кута, голос свого вірного пса. — Ви мене звали? 

– Так, Ашер. Чи зможеш підлаштувати так, щоб у третьому турі одна з учасниць, як би випадково, вбила альфу цих шавок? 

– Можу. Але не раджу вам це робити. 

– Чому? 

— Якщо убити альфу зараз, то в нас має бути готова армія до наступу, щоби вовки не встигли зібрати війська. Але армія не готова, і до того ж під час відбору ви не можете розв'язувати війну. Боги не пробачать вам цього. Зачекайте трохи. Після того як ви оволодієте силою блискавичної діви, вам будуть ніщо цілі армії противників. З такою силою ви зможете знищувати цілі Королівства. 

— Ти маєш рацію, Ашер. Але цю блискавичну ще потрібно знайти. Я поставив твою мітку на чотирьох дівчат із п'яти, вказаних тобою. П'ята виявилася твердим горішком. Вона посміла відмовити мені, уявляєш? 

– Хто вона? 

– Лура Татія, пасія мого брата. 

— Гм… дивно… Вона не могла здогадатися. Або вона надто розумна, або надто цнотлива. Ви повинні постаратися поставити мітку на індивідуальному побаченні.