Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

- Що!? - підтверджуючи мої побоювання, відсахнувся від жінки мій захисник. - То ти з цієї секти!? Та знаєш, що ми з вами усіма зробимо!?

- Ні, ні! Я на вашому боці! - Тут же залопотіла Катерина, але перевертень все ще дивився вовком, насилу стримуючись, щоб не зігнати на ній всю ненависть до сектантів і біль від втрати друзів.

  Я ж помітила, що Гліб поквапцем махнув мені рукою, підзиваючи до себе, але не встигла я підвестись, як до перевертня підійшов  начальник поліції, а за ним мер міста, потім підоспів ще якийсь високопосадовець, а за ним ще один... Заблимали спалахи камер, загомоніли журналісти... Еге ж, до нового ватажка вовків тепер так просто не підійдеш.  Може воно і на краще: війна війною, але ж нашого розриву ніхто не скасовував.

Тим часом ще двоє перевертнів, що мимохідь почули нашу розмову, ніби випадково оточили Катерину і лише чекали мого сигналу. Вовків сьогодні загинуло багато, кожен втратив друга чи знайомого, тому всім було байдуже, що перед ними жінка. Ворог він і є ворог.

- Так, вона дуже допомогла нам, - раптом стала я на захист колишньої Гліба. - Тож нехай іде, краще з нею суд розбереться.

Здавалося б, зараз Катерина мала подякувати мені, що я не дала відбутися суду Лінча тут і зараз, але вона натомість лиш зиркнула на мене ще з більшою ненавистю і пішла геть. Сподіваюсь, що наші дороги й інтереси  більше не перетнуться, і я не пожалкую про свій вчинок.