Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

Та я ж, матір його, дракон! Вийшло! І, дякувати Богу, обійшлося без зламаних кісток і болісної ​​трансформації: моє тіло перемістилося за Грань, помінявшись місцями з тушкою дракона. Акай же все одно залишився у моїй голові другим пілотом і дуже вчасно взяв управління зубастим летючим об'єктом у свої лапи. Ми круто злетіли вгору, покидаючи вузькі вулички.

- Дивись, а в нас вийшло, - здивовано зауважив Акай. - Чесно кажучи, ідея зі стрибком з даху була дуже новаторською. Я вирішив, що раз орленят так вчать літати, то й тобі вдасться.

От противний! Та гаразд, головне, що все справді вийшло.

Ми летіли все вище і вище, але я не могла насолодитися радістю польоту, коли внизу з кожною хвилиною з'являлися нові і нові жертви.

- І що далі? – поцікавилася я.

- Скористаємося правом найсильнішого. Дракони не живуть зграями і в нас уже більше століття лідер вибирається голосуванням, але колись у нас був ватажок, як у вовків, і він міг диктувати свою волю примусом. Він приходив до влади по трупах слабших драконів. Але потім нас стало надто мало, і ми перейшли до демократичної форми правління. А зараз ти заявиш своє право.

- Я!?

Я заявлю право бути ватажком драконів!?

- Ти збожеволів? Та хто мене послухає?

- Багато, - відповів Акай, і голос його був напрочуд серйозним. - Послухай, Настя, я постійно глузую з тебе, але якби я в тобі сумнівався, ніколи б не запропонував цей план. Адже я не самогубець.

- Ти псих, - буркнула я, але заява Акая мене втішила. - Та й я, мабуть, божевільна, попри всі довідки психіатрів, - але давай покажемо цим крилатим ящіркам,  у кого тут міцніші яйця!

- А от так краще не кажи!

- Так, з яйцями я переборщила...

- Я про ящірок. Але загалом настрій правильний, так тримати!

І ми розпочали різке зниження.

- Усім назад! - Закричала я на всю міць драконячих легень, як тільки ми підлетіли досить близько. Хотілося крикнути щось переконливіше, та тільки все моє красномовство на "міцних яйцях" вичерпалося, але, як виявилося, воно й не було потрібно, бо з горла вирвалося лише страшне ревіння.

Дракони відразу відволіклися від своїх занять і оточили мене півкільцем. Всього сімнадцять туш - величезні, люті, від їхнього вигляду я похолола. Але тут втрутилася Айсубуру і влила в мене дозу сміливості, азарту і навіть радості від близької небезпеки, а ще самовпевненості та нахабства. Так, Айсубуру це драконяче полчище миттю змусила б навшпиньки ходити...

Емоції ірбіса захлеснули мене і я закричала щось войовниче, більше намагаючись "взяти почуттям, а не змістом". Я закликала визнати мою силу і полетіти додому. Крилаті рептилії мовчки коритися не збиралися і кожен теж щось ревів у відповідь. Шум піднявся такий, що навіть перевертні внизу припинили бої і здивовано дивилися на нас.

Нарешті п'ятеро з драконів кивнули мені головою і полетіли геть. Лише п'ятеро!

Кепські справи... Я майже зневірилась, дарма що Акай запевняв, що я гарно впоралась.

Раптом пара ящерів просто розчинилися у повітрі! Принаймні так могло здатися людям, не знайомим із Гранню. Насправді це була справа Кузькіних з Мірою загребущих лап. Гострозуби просто витягнули їх за Грань, мабуть, бажаючи запакувати в клітки. Дракони ж просто так здаватися не збиралися, тож бої розгорнулися не лише в нашій реальності.

Краєм ока я встигла помітити, що підтягуються нові сили перевертнів. Та це ж нарешті наспіли вояки Гліба! Фух, тепер хоч за вовків не треба хвилюватись.

Також я побачила Андрія, брат вказував на драконів, а згодом на землю. Хоче перевірити на міцність броню крилатої бестії? Що ж, ми з Акаєм це зможемо організувати. До нас якраз підлетів чорний молодий дракон.

Під час бою управління тілом повністю взяв на себе Акай, і, треба сказати, бійцем він виявився вмілим. Не минуло й пари хвилин, як наш перший супротивник вирушив униз із прискоренням від потужного удару вістрям хвоста. Дракон був поранений, але ще сильний. Ось тільки вузькі вулички старого міста не давали йому розвернутися і знову розправити крила. Ящера тут же взяли в обіг десяток вовків.

Та наш з Акаєм фокус привернув до нас зайву увагу і до нас  рушили одразу двоє інших драконів.  Акай Хоно не розгубився - і незабаром один із нападників повторив долю чорного дракона. Але на його місці відразу виникло чотири нових противники. Акаю вдалося впоратися ще з парою, як раптом невеликий, але особливо спритний червоний дракон підлетів знизу і вчепився в сухожилля під крилом - і ми стрімголов полетіли вниз. Інші скористалися нашою слабкістю і наносили Акаю рани під час падіння. А той червоний вже встиг пошкодити нам обидві лапи, так що на м'яку посадку розраховувати не доводилось - розіб'ємося до біса!