Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

- Настуню, я ж тебе знаю. Це все відмазки. Якби ти хотіла з ним бути, тебе б ніщо не зупинило.

- Але тільки він не пропонував, - сказала я глухо, лаючи себе за тремтіння в голосі.  - Тож діємо за договором: сьогодні я повертаю звірині іпостасі останнім перевертням та арівідерчі. Продам квартиру і подорожуватиму світом, а потім переїду до сестри в Гімалаї.

- Костоправ, ти жартуєш?

- Не знаю я, Галю. Не знаю, - і розплакалася. За місяць розлуки усі мої логічні раціональні докази кудись зникли, я вже про них і забула. Залишилась лише чиста всепоглинаюча туга. Я так за ним сумувала! - От трясця, тепер ще й макіяж псу під хвіст! А нафарбуватись наново не встигну, он уже Тихий за мною приїхав.

- Так, Насте, не кисни. Біжи вмивайся, а ввечері ще поговоримо - треба у всьому добре розібратися. Я тут у тебе приберуся поки що, а ти по дорозі винця захопи, без нього не обійдемося. Ну, а мені сік.

- Я тебе так люблю! – Я повисла на шиї у подруги. - Тільки ось, покличу декого тобі для компанії та охорони. Ку-у-узя!

Зубоскал Громовержець з'явився за мить і за своєю старою звичкою облобизав руки Галини.

Галя оторопіла, бо не відразу впізнала в тварині нашого страшненького домашнього улюбленця: розміром з теля, з блискучою шерстю і величезними іклами - наш Кузька вилюднів не тільки за Гранню, а й у реальності.

- Чула новини? – поцікавився у мене Андрій замість привітання.

Я заперечливо помахала головою: зараз щогодини якісь важливі події відбуваються, за всіма не встежиш.

– Гліб повертається сьогодні. Прокляття, зовсім очманіли, чи що?! - Андрій різко загальмував, пропускаючи трьох дрібних перевертнів-вовченят, що, граючись, випадково викотилися на дорогу.

- Сьогодні!? - перепитала я.

- Ну так, всі вже з учорашнього вечора в курсі. Я думав, що ти вже точно повинна знати, коли конкретно він приїде в маєток Мстислава.

- Ну, тепер хоч журналісти заспокояться. Оце хлопці з охорони зрадіють! - кинула удавано недбало і відвернулася до вікна, ховаючи вологі очі.

Андрій теж мовчав, відчуваючи незручність.

Я була страшенно рада поверненню Гліба, але всі сумніви і переживання, невпевненість, від яких я ховалась за майже цілодобовою роботою, нахлинули на мене з новою силою. Чому він мені не подзвонив? Чи не кинув хоча б скупе повідомлення?

- Бо ти його покинула, жінко! -  уїдливо вклинився в мої думки Акай Хоно.

Я ж вирішила проігнорувати стародавнього дракона. Якщо майже цілу добу після подій у Кіото він якось ще намагався зберегти приватність моїх переживань, то потім не втрачав нагоди кепкувати і глузувати з моїх думок. Дістав, чесне слово!

Тротуаром мирно прогулювалася парочка перевертнів у звіриних іпостасях. Люди ще сторонилися їх, але вже не бігли врізнобіч та не кидали камінням, як було спочатку. Мені ж ще до кінця не вірилося, що світ справді так змінився і перевертні тепер можуть жити відкрито.

Біля маєтку Мстислава звично юрмилася купка журналістів - вони були щасливі: звичайно, нарешті місяць очікування інтерв'ю з Глібом мав увінчатися успіхом.

- Давай через службові, - попросила Андрія, і ми завернули до непримітних воріт на задньому дворі.

Я вже майже дійшла до пропускника пункту, як мене гукнув добре знайомий голос.

- Настуню!

Прокляття, тільки Макса мені зараз не вистачало.

- Привіт, - похмуро привіталася я.

- До тебе зараз не дібратися.

- Слухай, ми вже вирішили...

- Стривай, Настя! Я повинен попросити вибачення за той випадок з Еммою. Я був п'яний, а вона... Якби я тільки знав, що це вона винна, то ніколи б... Зараз вона в ізоляторі, слідчі знайшли докази і її посадять надовго...