Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова
- Тому що ти мені дуже сподобалась. Від тебе йде якесь світло . Дарино, ти мене просто зацікавила, захотілось тобі допомогти, коли побачила тебе таку засмучену.
- Дякую вам, Маргарито Петрівно.
- Розкажи мені про себе, Дарино . Чи є у тебе ще хтось ? В скільки років і чому ти потрапила в дитячий будинок? Ти мене вибач, можливо це не моя справа і ти не хочеш про це говорити, та мені дуже хочеться дізнатись про тебе більше. Скільки тобі зараз років?
- Мені 20 років . До дитячого будинку потрапила в 14 років , разом з братиком, якому тоді було два . Нашу маму позбавили батьківських прав, за п'янство , розбій і неналежні умови житла.
- Тобто в тебе ще є брат?
- Так , Даня , йому зараз 8 років , він залишився жити в дитячому будинку , так як я не маю належних умов, для того щоб забрати його до себе . В нього проблеми зі здоров'ям , я кілька років намагалась зібрати гроші , на операцію для брата і от нарешті , завтра йому зроблять операцію на ніжках . Я сподіваюсь, що в нього вже все буде добре і що мій братик, зможе нормально ходити.
- На яких роботах ти працювала?
- Мені було байдуже . Я робила все що мені говорили . Мої друзі знали що мені потрібна робота і постійно щось підкидали. Десь потрібна посудомийка, десь потрібна офіціантка , десь потрібна прибиральниця, будь-що, будь-яка робота.
- Тобто ти ніде не навчаєшся? - запитала мене Маргарита Петрівна . Я лише опустила голову . Вона не розуміє наскільки це для мене хвороблива тема . Наскільки я хочу піти навчатись і хочу нормально жити. Чогось досягнути в житті , а не весь час прибирати за кимось.
- Поки що ні, але я сподіваюсь, що у мене все ще попереду. Хай тільки Даня нормально стане на ніжки.
- Ти дуже сильна дівчина Дарино і ти молодець . Якщо тобі ще буде щось потрібно для братика, ти говори мені. Я тобі допоможу .- ці її слова мене так розчулили , що з очей покотились сльози. Ну як це так? Чужа людина , яка бачить мене вдруге в житті , пропонує допомогу моєму братику , в той час коли наша матір, навіть не знає що у нього проблеми.
- Дуже вам дякую, Маргарита Петрівна , але ви вже мені дуже допомогли , тим що взяли мене на роботу. В мене ще ніколи не було постійної, спокійної роботи . Я вам дуже за це вдячна і буду робити все, щоб виправдати вашу до мене довіру.
- Ну все дівчинко, припини дякувати, бо ти мене доведеш зараз до сліз.
-Можна я вас запитаю? - вона кивнула головою. - Чому , ви, почувши що я з дитячого будинку , взяли мене на роботу . Практично в усіх людей упереджене відношення до нас. А ви практично відразу з вулиці взяли мене в свій величезний будинок. Чому?
- Я скажу тобі дещо, що знає насправді дуже мало людей . Моя матір , теж росла з дитинства в дитячому будинку і розповідала мені дуже багато, про життя там і так само розповідала про те , як не могла знайти роботу, тому, не знаю як тобі це пояснити, але коли ти лише почала говорити практично її словами, я згадала свою маму, якої немає вже кілька років. От і все. От і вся історія Дарино . Поки що, я здається не помилилась в тобі, а далі побачимо . - Вона посміхнулась і я посміхнулась їй у відповідь і оглянула з недовірою територію.
- Мама вдало вийшла заміж. - сказала вона прочитавши запитання на моєму обличчі. - Як і я. Цей будинок мого першого чоловіка, він помер коли синові, було п'ять років. Потім я вдруге вийшла заміж і народила ще одного сина, та він живе з батьком. Він теж часто сюди приїжджає, так що з ним теж познайомишся .
Як я зрозуміла в господині проблеми зі спиною, вона часто кладе руку на поперек, наче їй боляче. Але вона мені про це нічого не розповідає. Ми ще трохи порозмовляли в альтанці і Маргарита Петрівна пішла відпочивати. Я ж не могла сидіти на місці, тому попросила щоб Віра дала мені якусь роботу на кухні. Вона звісно здивувалась, але дозволила їй допомогти готувати вечерю. Віра, здається теж хороша жінка, поки ми готували, вона мені розповідала, що і де знаходиться в будинку, які в кого обов'язки, розповідала про синів Маргарити Петрівни. Старший, Вадим , працює в компанії її другого чоловіка. Господиня все дочекатись не може, щоб він одружився, та той не поспішає. А молодший, Денис, ще навчається в університеті. Віра сказала що сини, дуже люблять матір, та між собою практично ворогують і через це Маргарита Петрівна дуже хвилюється. Не розумію такого, ну добре, батько в них обох різний, але ж мати одна. Рідні брати а ворогують. Жах.
