Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

Акай Хоно був не жилець.

Отак буває, що бачиш людину і знаєш – недовго їй залишилося землю топтати. Передчуття смерті немов матеріалізується і просочує собою все довкола. Особливо їм смердить повітря.

На японці не було страшних помітних ран, так - кілька невеликих перев'язок на нозі. Але я знала, що незабаром він помре. І він це знав. Як знав і те, що я про все здогадалася.

- У смерті немає нічого страшного, Айсубуру, - сказав перевертень-дракон замість вітання.

Ох, щось багато філософів довкола розвелося. Час все ж таки швидше додому.

- Але й хорошого в ній теж не так уже й багато, - сухо відповідаю я.

Я не хочу перейматися жалем до чоловіка, співчувати йому чи відчувати його страждання. Ось така я черства сволота, напевно. Вже починаю шкодувати, що прийшла, так і тягне розвернутися, пославши все до біса, і вибігти скоріше на свіже повітря. Ще б помитися, але з цим навряд чи пощастить.

- Вибач, що своїм виглядом зіпсував тобі день, - очі Акай Хоно весело блиснули і він видав задерикуватий смішок. Тут же закашлявся і часто задихав - ось воно що, мабуть, у нього вражені легені.

- Нічого, - переймаю його веселий тон. Якщо він знаходить ситуацію комічною, то й мені плакати не годиться. - Мій день уже й так зіпсований. Навіщо ви шукали зустрічі зі мною?

- Бачу, ти не витратила час дарма і зуміла привести гідного звіра, - широко посміхається японець, від чого на його губах стає видно сліди крові. Краще дивитися йому у вічі - вони ще горять життям, відкрито сміються з мене.

- Адже ви з самого початку знали, що я задумала трохи...

- Обдурити мене?

- Схитрувати. Договору я дотрималася до останньої літери.

- Безперечно, Айсубуру. У мене до тебе немає претензій, і я не претендую на твою іпостась. І ніколи не претендував.

- Раз ви знали, що я ніяка не Мандрівниця Грані, а лише неповноцінний перевертень, навіщо я була вам потрібна? - Я подивилася в хитрі примружені очі Акай Хоно, і, проковтнувши в'язку слину, виправила сама себе. - Навіщо я  усе ще вам потрібна?

Акай Хоно знову посміхнувся, ніби нічого цікавішого за нашу розмову з ним давно не траплялося. Я ж почувалась дурною мишкою, з якою грає лінива, але невблаганна кішка. Що, звичайно, було особливо неприємно, тому що я ну, це... сама кішка вже кілька днів як.

- По-перше, ти не просто перевертень. Окрім того, що ти кішка, у тебе в предках були славні Мандрівники Грані, що робить твій власний дар унікальним. А тому, що Грань ти почала осягати без звіриної іпостасі, кров Мандрівників проявилася в тобі особливо сильно. І тепер ти перевертень-Мандрівниця, єдина, я гадаю, в своєму роді. Але мені на це начхати.

Ось як добре почав, а як паршиво закінчив. Фе.

- Якщо вам не потрібен мій звір, як Мандрівниця я теж вас не цікавлю, так що ж вам... - І тут мене осяяло. - Не що, а хто? Вам потрібен Кузя!?

- Паршиве ім'я для Гострозуба. Зубоскал Громовержець йому більше йде.

Я інстинктивно вислизнула за Грань і крикнула:

- Кузя, ховайся!

І ледве встигла прикрити себе та Айсубуру щитом від полум'я величезного вогненно-червоного дракона Акая. Дракон невдоволено хмикнув і зник. Я ж поспішила повернутись у реальність.

- Якого біса ви робите!? - із криком накинулася на Акай Хоно. А цей мерзотник ржав, як божевільний. І мене потішило, що сміх приносить йому біль. - Ваш дракон ледь не підсмажив мене з моїм ірбісом!

Японець ще посміявся, потім відкашлявся, перевів подих і витер кулаком криваву піну з губ.

- Але ж не підсмажив, правда?

- Лише тому, що в мене вже був випадково готовий щит від прослуховування, який я на ходу злегка підсилила!

Японець знову зареготав, і мене це вже почало порядком напружувати.

- Вибач старого, Айсубуру, - чоловік відразу зреагував на гнівний блиск моїх очей. - Я часом забуваю, що ти ще дуже юна, але твоя неотесаність дуже мила. Я навіть шкодую, що не можу навчити тебе хоча б азам... Твій "щит від прослуховування" недоступний більшості досвідченим Мандрівникам,  а про таких гостей Грані, як звичайні перевертні-кішки або дракони, я взагалі мовчу. Бачила б ти Олексу, коли він намагався тебе відшукати, але, як дурна муха, все бився і бився в твій щит, навіть не розуміючи, що йому перешкоджає. А твоє імпровізоване підсилення - навіть я збентежений... До цього вогонь Акая не витримував жоден щит.