Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

Проте потрібно повертатися в реальність. Тепер, коли Олекса уже не зайнятий полюванням на Акая, у нього з'явилося більше часу, щоб захопити світ.

У лікарняній кімнаті я постаралася не затримуватись: вигляд тіла Акайо виявився важким випробуванням не тільки для моєї тендітної  психіки, а й для дракона. Акай видав такий гіркий і пронизливий рев, від якого мій дах не знесло лише дивом, але волосся заворушилося точно.

- Вибач, - почула я в голові і спіткнулася об сходинку. Виявляється, дракони можуть говорити із людськими іпостасями!

Надворі я швидко спіймала таксі і назвала добре знайому адресу. Голова гуділа. Сьогодні сталося надто багато надзвичайних подій, які вимагали мого осмислення... Але думки наполегливо поверталися до мого з Глібом розставання. Я знову і знову прокручувала в голові нашу розмову в коридорі, то шкодуючи про сказане, то переконуючись, що я все зробила правильно.

Хотілося сісти на цей проклятий літак – здається, я ще навіть встигаю – і відлетіти додому. До Галі, до мами. Закопатись у ковдру і нарешті вдосталь виплакатися і щонайменше тиждень не вилазити з ліжка, поїдаючи кілограмами морозиво за переглядами сопливих мелодрам - як звичайна дівчинка... Я втомилася і морально, і фізично. Мені точно час на відпочинок. І точно не варто більше бачити Гліба.

І тим складніше мені було прийняти рішення повернутися назад, у готель.