Хаврор для короля. Виконай моє завдання. - Лада Астра

    Після обіду я планувала пройтись з дівчатами навколо замку. Елоїза правда одразу відмовилась, зсилаючись на те, що їй буцімто до побачення готуватись треба. Цікаво, що вона буде готувати майже цілу добу? 

     Але і в мене не вийшло прогулятись. Бо біля виходу з саду я примітила вчорашнього бідолагу мага. Він зробив мені знак головою, типу іди за мною і зчез в кущах. Прийшлося попрощатись зі своїми новими знайомими і послідувати за ним.

      Там, як виявилося,  доріжка таємна кудись біжить. А увірвав як, я ледве його наздогнала. Сердиться певно на мене. 

– І куди це ми?

– Король чекає на вас у гостьовому будиночку, – пробурчав той собі під ніс не збавляючи темпу. Точно дується. Що ж, тоді підлиємо масельця.

– А тебе що, до провожатих понизили через вчорашній провал? – невинно поцікавилась я.

– Побалакай ще тут мені. Дивись, щоб ти ніде не провалилася, – фиркнув він мені. А я що, я лиш плечима здвигнула.

        І тут він як зупиниться різко. Та так, що я в нього ледве не врізалася. 

– От скажи мені будь ласка, як ти так мене вчора вирубила? Одного разу я стикнувся з ревнивим чоловіком моєї коханки, так він як тільки мене не гемселив, але ж не вирубив отак за секунду. А він був як чотири тебе, – в нього був такий розгублений вигляд. Певно точно не очікував такого від маленької дівчини. Просто він не знав, що в цьому ділі головне не сила і розміри, а вміння і правильно поставлена рука.

– А це, мій любчику, секрет фірми. А моя фірма секретів не видає.

       О, знов надувся як мале дитя і пошурував швиденько по доріжці. А біля будинку, що знаходився в якихось зарослях, покинув мене зі словами “ Тобі туди”. От і добре, ато від його кислого обличчя і в дерев листочки позвертаються.    Тренуватись більше треба, щоб ніякі там дівчатка тебе не виводили з рівноваги, а не дуться, як бариня кисільна.

       Я зайшла в середину, а там мене зустріла велика пуста вітальня. І, що тепер?

– Ауу, тут хтось є? – голосно запитала я 

– Є є, чого кричиш? – відповіли мені десь з дивану, він стояв до мене спинкою і я одразу й не помітила, що там хтось лежить. А лежав там Рейнар. Заморився бідолашка на стільцях з  дівчатами гомоніти. 

– Чому в тебе завжди такий вираз обличчя, ніби ти терпиш мене через силу. Побільше поваги, Адалін. Я все таки твій король. Хоч зіграй, як не відчуваєш. Хаврор ти чи ні? – заявив мені Рейнар сідаючи і показуючи на кресло навпроти нього. 

– Сьогодні дядька не буде? – запитала я вмощуючись на креслі. Його претензії я  проігнорувала. Бо я ніколи не була собою в якості хаврора. Та йому про це не обов'язково розповідати. В нас і так  є що обговорити.

–  Сьогодні не буде. В нього є інші справи. Думаєш ми без Оттара не впораємось? Чи може боїшся залишитись зі мою на одинці? – вкрадливо запитав він.

– Боятись мені нічого. 

– Тоді розповідай. Що знаєш? Що примітила? Як плануєш дізнатись правду про дівчат? Потім обсудимо мої плани з приводу цього.

– Почнемо з Лани Морте. Можу я запитати вашу думку про неї?

– Миловидна, хороша, розумна дівчина. ЇЇ бадько сумлінно виконує свою роботу і пройшов не одну перевірку. Казначей він професійний та і невдоволень з його боку мої люди не помітили. Здається, йому з жінками не везе, – додав на останок король.

– Ваша хороша і розумна дівчина робила тільки в мене чотири замовлення. І я вам скажу, вони були далеко за гранями совісті. Два з них стосувались її тодішніх мачух. Одну треба було підставити, а іншу привселюдно вивести з себе. Тому й не везе її батьку з жінками, – по діловому почала я. А в короля буквально очі на лоба полізли.

– Та там є ще один нюанс. Коли я беруся за справу, то збираю інформацію через свої канали. І мене більше цікавила особиста інформація, а ніж професійна. Так от, у нашого головного казначея, вігора Рудорика Морте, є одне не дуже законне хобі. Він є постійним клієнтом  Ореону ( клуб для азартних гравців, що ставлять ставки на магічні дуелі). Неочікувано, я теж спочатку не повірила, доки сама на власні очі не побачила його в клубі. У нього навіть є власні бійці. А це, я вам скажу, задоволення не з дешевих.

– Навіть боюся запитати, як тобі вдалося туди потрапити, – трохи шоковано промовив король.

– Чомуж боїтеся, тут немає нічого складного. Я підловила одного із членів клубу, усипила  і перевтілилась в нього.  

– То про відсутність родових збіностей  ти весь час брехала.

– Ну не зовсім. Я володію тільки магією тіла, інше мені не доступне. Але зараз не про мене. Трохи покопавши, я вияснила, що він вже давно немає успіху на ставках та  не покидає це діло весь час закладаючи все більші і більші суми. До того ж кожне розлучення не обходиться йому дарма. Моральні компенсації ніхто не відміняв. І от якщо казна при ньому не страждає, то його сімейний бюджет, скоріш за все, не витримує таких постійних витрат.

– Цікава теорія і доволі реалістична. Дядько був правий, думаю ти пригодишся в нашій справі, – промовив король почухуючи підборіддя. Ніби він не до мене звертався, а так, думки в голос говорив. 

      А мені між іншим образливо. От якщо вийде, що я переплюнула його хвалених спеців, тоді я точно все йому вискажу. Гордо і прямо в обличчя.