В тіні обману - Тетяна Котило

Залишившись задоволеною покупкою попрямувала до кав’ярні. Було помилкою взувати нові лаковані туфлі в місто, де довкола вистелена бруківка. На такий випадок у неї в автівці лежало запасне взуття у вигляді босоніжок або балеток. Втім, цього разу взуття поїхало разом з водієм. 

Єва зайняла місце біля панорамного вікна та скинула туфлі, відчувши в ногах миттєве полегшення. Як і здогадувалась, п’яти понатирало до крові, а на пальцях виступили мозолі. Їй було байдуже до того, що вона сидить босоніж, Івана тут не було. Той би дурів від побаченого і неодмінно б влаштував сварку, адже за його словами: жінка, це еталон краси й іншої хріні, яку вона до кінця не запам’ятала. Єва замовила новинку, лавандову каву та круасан з кулькою малинового морозива. Доки чекала на замовлення спостерігала у вікно за випадковими прохожими. Найбільше їй запам’ятовувалися молоді пари, що трималися за руки або цілувалися, не соромлячись людей. Вони ж з Іваном ніколи не гуляли під дощем. Чоловік привіз її у заміський маєток, де вона одразу повинна була зайняти місце господині. Все нове та чуже лякало юну дівчину, втім, з допомогою Івана і його вправної підтримки Єва швидко опанувала навички керівника. Він запрошував дружину на побачення у вишукані ресторани та театри, де на власному прикладі показував, як слід поводитися у подібних місцях. Вона не пропускала жодного зауваження, а потайки записувала кожне слово в свій маленький нотатник. До прикладу: в що повинна бути одягнена, якщо збирається відвідати ресторан, який колір помади слід наносити, якщо йде у кіно. Не відводити очей від співрозмовника. Не сміятися, якщо недоречно. Не розмовляти гучно, і ще багато іншого, від чого сьогодні знатно вивертало. Дивлячись на пари, які з легкістю цілувалися, Єва збагнула, що пропустила для себе щось важливе. 

Як це триматися за руки та реготати у весь голос? Як це перестрибувати через брудні калюжі й не боятися, що подумають інші? В стосунках з Іваном вона була позбавлена цієї легкості та свободи. Натомість здобула безпеку та захист.

Запах лавандової кави заповз у носа. Не сказала б що обожнює лаванду, але кава з її домішками виявилася на смак доволі приємною.

– Привіт.

Єва від несподіванки почути поряд сторонній голос, смикнулася. Вона готова була висловити своє невдоволення тому, хто втрутився у її простір. Втім, коли побачила перед собою Ярему, гнів одразу випарувався. 

– Привіт. О це так несподіванка. – не змогла приховати своєї радості.

– Можна присісти? – показав на порожній стілець, що стояв навпроти.

– Звичайно. 

Сідаючи, Ярема помітив босі ноги Єви.

– Нові туфлі? – здогадався про причину їх відсутності.

– Так, будь вони неладні. Ти яким вітром?

– Комусь нові туфлі, а комусь нові вудки. Тут є неподалік класний магазин з гачками та опаришами. Показати? – потягнувся до сумки в якій знаходився придбаний товар.

– Фу, не потрібно. Я їх боюсь. Вони гидкі. – затулила обличчя долонями.

Ярема пожартував, він не збирався нічого витягувати, оскільки здогадувався, що Єва ніжна натура. Її б квітами осипати, а не опаришами хизуватися. Він прибрав долоні з її очей і тихо промовив:

– Не треба боятися. Я нізащо не зроблю цього.

Єва заспокоїлася від його спокійного голосу, але загубилася в погляді блакитних очей. Він дивився на неї, мов вірянин на ікону. Досконала у всьому, хоча грала роль стерва. Насправді була люб’язною та боязкою.