Артем Гармаш - Головко Андрій
З а в е р я — тут: завірюха.
Закрутка — зібрані у вузол коси; волосся.
Залога — тут: військовий гарнізон.
Запічок — місце на печі за комином.
Засік — відгороджене дошками місце в зерносховищі або овочесховищі для засипання зерна, закладання овочів тощо.
Захарла — той, що присвоює чужі речі, бере їх на певний час і не піддає.
З д у хи (здухвина, здуховина)— місце на тілі людини і тварин між ребрами і животом.
Зінське щеня — народна назва сліпаків (сліпців)—невеликих польових гризунів, що живуть під землею, мають недорозвинені очі, сховані під шкірою, і зуби, присто совані для риття землі.
Зокола — зовні, навкруги.
Емісар — особа, що виконує таємне політичне доручення.
Ігуменя — управителька жіночого монастиря в православній церкві.
Іконостас — стіна із вставленими в неї іконами, яка в православній церкві відокремлює вівтар від центральної частини.
І н б а р (амбар) — склад для зерна.
Калганівка — горілка, настояна на запашному корені калгану — трав'янистої рослини, яку використовують для лікування шлункових хвороб.
Карафка (карафа) — графин.
Картатий — із чотирикутними кольоровими візерунками, малюнками (про тканину, одяг і т. ін.)%
Кварта — міра рідких і сипучих тіл, трохи більше за літр; кухоль.
Керсетка (корсетка) — український старовинний верхній жіночий одяг типу безрукавки, пошитої в талію з кольорової тканини, оздобленої вишивкою і аплікацією.
К й з л и к — заморожений у вигляді круга коров'ячий послід, на якому сільські діти каталися з гірки замість саней.
Кирея — верхній довгополий суконний чоловічий одяг з відлогою; кобеняк.
Кисет — невеликий, нерідко оздоблений вишивкою, мішечок для махорки, який у давнину носили за поясом або в кишені.
К і р ч и т и — докоряти; топтати.
Кіш — пристосування в млині для засипання зерна.
Клечання — гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату і двір.
Клуня — велика будівля типу сарая без стелі для зберігання снопів, сіна, полови тощо.
Книш — вид білого хліба, з загорнутими всередину краями та змащеного салом або олією.
Кобеняк — суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлогою — кобою; каптан, кирея, сіряк.
Козинець (козинці) — хворобливе викривлення в колінах передніх ніг коня, собаки та інших тварин.
Козирки — легкі виїзні сани.
Колодник — арештант, в'язень у колодках (дерев'яних кайданах).
Колядувати — брати участь у старовинному обряді співання вітальних різдвяних пісень.
Конка — трамвай з кінною тягою.
Конов'язь — стовп або жердина, до яких прив'язують коней на відкритому місці.
Корінний (корінник) — кінь, запряжений у голоблі (при наявності підпряжних), середній, тобто головний кінь у трійці.
Корогва — прапор; прикріплене до високого держака полотнище з зображенням Христа чи святих, яке несуть під час хресного ходу.
Костити — дуже лаяти.
Крамний — придбаний у крамниці, звичайно фабричного виробництва.
Крилас — у церкві — підвищене місце для хору, читців із правого та лівого боку від середніх дверей вівтаря.
Кріпак-самосад — міцний тютюн власного посіву і домашньої обробки.
К р у п ч .ї т к а — пшеничне борошно особливого дрібного помолу; пнтліпка, питльованка.
К р у т її я к н саморобна зимова карусель на льоду.
Кужіль прядиво або иоіиіа, намотані на кужінку (частіша прядки у иііглиді кілка).
Куту л >і т п жувати.
Кути обрядова каїна ;і ячмінних або ІІІШЧШЧПІІХ .и'річі, уживана л солодкою підліток) прпногллиїт-мн християнами напередодні ріі-два чи водохреща.
Кушнір — чинбар і швець, то вичинює шкіри і шиє з них одяг.
Лабазник-— власник і продавець у лгібизі (приміщенні для зерна та борошна).
Лантух — великий мішок з грубої тканини.
Лей б-г в â р д і я — привілейоване військо в ряді монархічних країн, зокрема в царській Росії; найчастіше — особиста охорона монарха.
Лихач — візник екіпажа з баским конем, а також сам екіпаж.
Ломовик — візник, який перевозить важкі вантажі; кінь (упряжка) з возом для перевезення важких вантажів.
Люшня — дерев'яна деталь у возі, що зв'язує його вісь з полудрабком.
Макуха залишки після вичавлення олії з насіння олійних культур; вичавки.
Манишка — вишитий комір і нагрудник чоловічої сорочки.
Маслянка — тут; біла мергельна глина, яку по селах середньої смуги України використовують замість крейди для побілки.
Мезонін — верхній напівповерх або надбудова над серединою житлового будинку.
Монополька — у дореволюційній Росії та на Україні — винна крамниця для монопольної торгівлі горілкою; казенна горілка, що продавалась у такій крамниці.
Налигач — мотузка або ремінь, прив'язані до рогів худоби.
Наминатися — затримуватися, м'ятися; наїдатися.
Наперсниця — тут: помічниця.
Наражати (наражувати) — ставити під загрозу, небезпеку.
Нарйтники — частина кінської збруї, що утримує хомут або шлею від сповзання на шию коня під час спуску з гори, швидкої їзди тощо.
Натурчати (натуркувати) — підбурювати, наговорювати, ославлювати.
Н у ж а — воші.
Обійстя — садиба, двір з будівлями.
Обротька (оброть) — вуздечка без вудил для прив'язування коня.
Оглядини — обряд знайомства батьків молодого (молодої) з житлом, господарством своїх майбутніх сватів; розглядини.
О д р у б (відруб) — на початку XX ст. земельна ділянка, виділена з общинного землеволодіння (в результаті столипінської реформи) в одноосібну селянську власність без перенесення садиби, на відміну від хуторів.
Ожеред — велика відповідним чином укладена купа соломи, сіна та ін.; скирта.
Окол оточний (околодочний) — поліцейський чин у дореволюційній Росії, відав певним районом (дільницею, околодком) міста.
О к р а в к а (окрайка, крайка) — жіночий пояс із грубої, переважно вовняної пряжі.
Опара — заправлене дріжджами або закваскою рідке тісто, яке потім учиняють.
О п л і н ь (оплонь) — дерев'яна подушка на осі воза для опори короба; перекладини на копилах саней для скріплення полозків.
Опорки — старі зношені чоботи, від яких відрізано халяви
Ослон (ослін) — переносна кімнатна лава для сидіння.
Охляп — без сідла на коні.
Очіпок — старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з поздовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягуючи сховане під ним волосся.
Очкур — пояс або шнур, яким стягували штани або шаровари для їх підтримання.
Пайдйти — щастити, таланити.
Пантрувати — дивитися пильно, уважно; доглядати кого-, що-небудь; дбати про когось, щосУ.
Пасмо — тут: ЗО ниток прядива.
Патериця — довга палиця для опори при ходьбі; жезл як символ влади.
Перебаранчати — перебивати, заважати говорити.
Перевесло — джгут із скрученої соломи для перев'язування снопів.
Перегін — частина шляху між двома залізничними станціями.
Перезва — частина старовинного українського весільного обряду, коли родичі молодої після першої шлюбної ночі йдуть або їдуть з піснями і гучними жартами на частування до хати молодого; переносно — шумливий натовп.
Півміток — міра пряжі, що дорівнює половині мітка, тобто 20— 30 пасмам.
Плахта — старовинний український жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ з картатої тканини.
Плащаниця — предмет поклоніння в православній церкві у вигляді полотнища з зображенням Христа в труні.
Плисовий — зроблений з плису, ворсистої бавовняної тканини, яку ще називають бавовняний бархат.
Повітка — некапітальне господарське приміщення для літнього утримання тварин або збереження реманенту та різного майна.
Половий — світло-рудий (масть тварини).
Порощати (порощйти, періщити) — сильно бити, сікти, шмагати.
Поручик — офіцерське звання в дореволюційній російській армії.
Посторонки — міцні ремені або мотузки, що з'єднують в упряжі хомут з орчиком (барком).
Посуткувати — пробути добу на найнятій квартирі з харчами.
Прапорщик — молодший офіцерський чин в армії.
Призвідець (призвідник) — той, що починав організує що-небудь, підбурює до чогось.
Призьба невисокий, переважно земляний насип вздовж стіп хати знадвору.
Припічок — площа перед челюстями печі під комином.
Прогонич — залізний прут дли замикання віконниць, дверей, воріт.
Пужално — рукоятка батога чи пуги.
П у т р я — старовинна українська страва з ячної крупи й солодкого квасу.
Р а к л 6 — бандит, злодій.
Рахуба — лічба, рахування; розторопна людина.
Регент — диригент хору, переважно церковного; тимчасовий правитель.
Р й с т ю (риссю) — швидким алюром, середнім між галопом і ступою (про коней).
Ріпиця — покрита шерстю основа хвоста у хребетних тварин.
Рожнаті сани — сани з рожнами (гострими кілками) для перевезення сіна, дров та іи.
Розправа — в кінці XVIII — па початку XX ст. сільська адміністративна установа та приміщення, де вона містилася.
Рома ні вський полушубок — кожушок спеціального крою з прямокутними вовняними торочками; називався за прізвищем царя, який нібито першим став носити такий одяг.
Ротмістр — офіцерський чин в дореволюційній російській кавалерії та жандармерії, що відповідає чинові капітана в піхоті та інших родах військ.
С а ж — хлів або відгороджене місце в хліві, де відгодовують свиней.
Сап'ян — тонка м'яка шкіра, виготовлена з козлячих, рідше овечих та телячих, шкур.
Свита — старовинний довгополий український верхній одяг з домотканого грубого сукна.
Сволок — поперечна балка, що підтримує стелю в сільських хатах; трам.
Свояк — брат дружини; чоловік сестри.
Сексот — скорочене слово від рос: "секретный сотрудник".
Сировий — грубий небілений матеріал, домоткана тканина.
С і н її й к — повітка або горище над стайнею чи скотарником для зберігання сіпа
С і р с ч — тобто, або, іншимп словами
Сірячина (сіряк) — старовинний верхній довгополий одяг із грубого сукна
Скоромне м'ясна або молочна їжа, заборонена церковними правилами для вживання у дні посту
Слоїк — скляна, глиняна або фарфорова банка; глечик
Снігурки — ковзани із закрученими носами.
С о ш а — шосейна дорога.
Спобїгати — доганяти.
Становий пристав — у дореволюційній Росії начальник поліцейської дільниці в сільській місцевості.
Страсна свіча — свічка, яку запалюють під час вечірнього богослужіння в останній четвер пе-| ред пасхою.
Ступи — пристрої для лущення та подрібнення зерна в млині перед тим, як потрапить воно під жорна.
Суточки — тут: вузенька стежка між господарськими будівлями в селі.
Тачанка — на Україні та Кубані ресорний чотириколісний візок з відкритим кузовом для парної упряжі.
Толстовка — довга верхня чоловіча сорочка зі складками й поясом, що носили поверх штанів (за прізвищем письменника Л.
