Сучасна теория грошей - Рендал Рей
Блок: Робота для всіх: забраклий, але важливий елемент ходи Мартіна Лютера Кінґа на Вашингтон
«Саме закостеніла державна байдужість до нещасть першою роздмухала полум’я люті й розчарування. Коли над негритянськими гетто навис батіг безробіття, уряд досі перебивається млявими заходами, досі відмовляється стати роботодавцем останньої інстанції. Він просить бізнес-середовище залагодити проблеми так, наче його минулі помилки претендують на успіх», — написав преподобний доктор Мартін Лютер Кінґ-молодший у своєму останньому листі з проханням підтримати «Ходу на Вашингтон за робочі місця та свободу».
Згадаймо, що востаннє тема гарантованої зайнятості привертала до себе увагу американської громадськості на початку 60-х років ХХ століття. Кінґ розумів, що доступність робочих місць — вирішальний компонент громадянських прав.
Ще у 2001 році Метью Форстейтер зібрав чимало записів доктора Кінґа, де той пояснював, чому потрібен гарантований доступ до робочих місць. Див. статтю «Забезпечення державною роботою: найкраща данина докторові Кінґу», спеціальний звіт 01/01 (http://www.cfeps.org/pubs/sr/sr0101/). Зараз я повторю деякі аргументи і процитую доктора Кінґа (бібліографію наведено нижче):
Кінґ: У негритянській громаді — справжня депресія. Коли в негритянській громаді масове безробіття, це називається соціальною проблемою; коли масове безробіття серед білих, це називається депресією. Але факт у тому, що в негритянській громаді панує велика депресія. Рівень безробіття велетенський, і в деяких містах серед темношкірої молоді він сягає аж сорока відсотків [King 1968].
Кінґ: Саме лише економічне зростання не може залагодити справи із зайнятістю темношкірих. Воно забезпечує основу для покращення, але все інше слід добудувати, особливо якщо потрібно розв’язати жахливу ситуацію з молоддю. Під час економічного підйому негритянська молодь страждає від безробіття так само, як у період економічної кризи. Вона — вибуховий аутсайдер американського економічного зростання... [King 1967].
Кінґ: Якщо сьогодні кваліфікована чи напівкваліфікована темношкіра людина намагається піднятися драбиною економічного достатку, то починає конкурувати з білим працівником — тоді як автоматизація виробництва знищує сорок тисяч робочих місць на тиждень. Можливо, така ситуація — неминучий продукт соціальних та економічних потрясінь, однак це неприпустимо, і темношкірі більше не дозволять протиставляти себе білим працівникам в умовах постійного зниження пропозиції робочих місць [King 1963].
Форстейтер: Доктор Кінґ знову і знову повторював свою пропозицію, що «уряд ... має стати роботодавцем останньої інстанції» [King 1971 (1963)]: «Нам потрібен закон про економічні права. Він гарантував би роботу всім, хто хоче і має змогу працювати... Це б означало створення конкретних робочих місць у секторі з надання суспільних послуг» [King 1968].
Кінґ: Ми повинні розробити федеральну програму громадських робіт, перепідготовки та робочих місць для всіх: щоб ніхто — ні білий, ні чорний — не мав причини відчувати загрозу. Зараз тисячі робочих місць на тиждень зникають унаслідок автоматизації та інших технологій підвищення виробничої ефективності... Чорні та білі, ми всі постраждаємо, якщо не зробити чогось грандіозного та вражаючого. Безробітного білого, якого обсіли злидні, потрібно змусити зрозуміти, що він в одному човні з чорним. Разом вони змогли б чинити масштабний тиск на уряд, щоб отримати робочі місця для всіх. Разом вони утворили б великий союз. Разом вони об’єднали б усіх людей заради загального добра [King 1965].
Форстейтер: У праці «Куди ми рухаємося?» (1967) доктор Кінґ представив своє бачення програми «Забезпечення роботою в секторі суспільних послуг». По-перше, розвиток навичок та освіта — це результати, а не умови програми. По-друге, робочі місця породжують проблему із суспільним і соціальним обслуговуванням, якого недостатньо і яке приносить користь найнужденнішим прошаркам суспільства. По-третє, програма генерує доходи окремих осіб та сімей, що мають незадоволені потреби. По-четверте, наявні численні соціально-психологічні вигоди для окремих осіб, сімей, громад і держави.
Кінґ: Розширення послуг для населення може бути тією галуззю економіки, якої бракує, яка поглине безробіття, що триває в Сполучених Штатах. [Можливо, саме] ця галузь змінить на краще ситуацію з безробіттям в Америці. Розширення послуг для населення ... трудомістке, і наразі вимагає радше людського ресурсу, а не великих капіталовкладень, як у будівництві чи інших сферах; воно задовольняє великі потреби, не забезпечені приватною підприємницькою діяльністю; залучає робочу силу, яку можна навчити та розвинути на робочому місці. Розширення послуг для населення має бути швидким. Воно має бути сплановане в такий спосіб, щоб гарантувати створені робочі місця не для професіоналів з дипломами коледжу чи з кількома вищими освітами, а насамперед для людей з околиць, які можуть виконувати важливі функції для свої сусідів... Менш освічені люди можуть виконувати багато роботи, яку зараз виконують високоосвічені, а також багато інших нових та потрібних завдань [King 1967: 197–198].
В іншій своїй праці Форстейтер застосував пропозицію Кінґа до сьогодення, аналізуючи проблеми, що постали наприкінці століття — через 50 років після поштовху, який спонукав Кінґа до боротьби за громадянські права; див. публікацію Метью Форстейтера: «Підхід повної зайнятості для скорочення бідності та безробіття серед темношкірих у Сполучених Штатах», робочий документ № 7, березень 2000 року, http://www.cfeps.org/pubs/wp/wp7.html:
Форстейтер: Деріті та ін. (1994) стверджують, що разом із переходом від промислового капіталізму до так званого менеджерського капіталізму чи менеджерського суспільства темношкірий «прошарок» перестав бути резервною армією робочої сили.
«Непрацездатний прошарок» дисциплінує робочий клас не погрожуючи відібрати робочі місця, а радше слугуючи прикладом, що «це міг бути ти». Далі Форстейтер наводить цитати зі «Стану чорної Америки» (1996), в якому Національна ліга міст закликає до політики, яка повинна «мати щось на кшталт лазерного прицілу, сфокусованого на бідних центральних районах міст»:
Не робіть помилок, люд з проблемних районів міст318 хоче працювати. Ми повинні розширювати діяльність зі створення робочих місць, якщо хочемо, щоб люди з центральних районів міст знайшли роботу й почали працювати, — і якщо хочемо, щоб міста ожили та запрацювали. Немає макроекономічної політики, немає сценарію економічного зростання, немає концепції зразкових міст, немає стратегії капіталізму для чорного населення, немає програми зі створення зон для експериментальної підприємницької діяльності — тобто немає заходів, що за рівнем амбітності могли б зрівнятися з програмою «Адміністрація будівельних робіт для національного розвитку», яку запровадив уряд США в добу Великої депресії, сподіваючись швидко викорінити безробіття. [Немає] нічого антиамериканського у витрачанні державних грошей з метою заповнення кричущих прогалин на ринку праці.
Бібліографія праць доктора Мартіна Лютера Кінґа-молодшого,
