Мистецтво війни - Сунь Цзи

розпочати вогняний напад, необхідно виконати певні умови: відповідні матеріали повинні бути завжди напоготові. Для початку вогняного нападу існує вдалий час і спрятливі дні. Вдалий час — це коли погода дуже посушлива, коли місяць проходить через останні зірки Дракона, Вогняного Фенікса й Черепахи. На перебування місяця в цих сузір’ях припадають вітряні дні. Удаючись до вогняного нападу, мусиш застосовувати п’ять видів атак, зважаючи на обставини. Якщо зайнялося зсередини чужого табору, ти повинен напасти ззовні. Якщо пожежа вже почалася, але супротивні солдати зберігають спокій — не нападай одразу, почекай. Та якщо вогонь по-справжньому лютує — не марнуй шансу для атаки. Якщо ж ти нездатен розгледіти нагоди — зупинися. Якщо ж запалало назовні, не варто очікувати на реакцію зсередини протиборчого табору — треба вчасно розпочати напад вогнем. Якщо вогонь розпочався за вітром, не налітай із завітряного боку. Якщо вітер дме цілий день, уночі він стихне. Армії належить володіти знанням про п’ять видів змін вогняного нападу й уміти прораховувати їхнє використання. Тому використовувати вогонь для підтримки нападу — ефективно. А воду — потужно. Вона може знадобитися, аби переривати постачання, але не здатна зірвати постачання, так само, як і нападу вогнем. Перемагати в бою, захоплювати міста й терени, але не використати здобутків швидко й ефективно — втрати й марнування ресурсів. Тому сказано, що мудрий імператор розмірковує, а вмілий генерал виконує. Не маєш потенційної переваги — не дій. Не бачиш очевидної перемоги — не використовуй армії. Нема необхідності — не посилай війська битися. Імператорові не належить мобілізовувати вояків у гніві; генералові не годиться розпочинати бою, лютуючи. Бачиш переваги — рухайся, не бачиш — зупинися. Гнів може перетворитися на щастя, лють — на радість, але спустошеній країні годі відновитися, і мертвих не повернеш до життя. Отже, мудрий імператор обережний у справах війни, а здібний генерал обережний у битві. Це — шлях безпеки країни та збереження війська.

Частина 13. Використання шпигунiв

Сунь-дзи сказав:

— Загалом, щоб мобілізувати армію на 100 тисяч душ і вирушити на 1000 лі, щоденні витрати людей і видатки скарбниці cягатимуть 1000 золотих. Удома й за кордоном буде чимало чвар та гармидеру, і солдати виснажаться в дорозі. Сімсот тисяч сімей не зможуть виконувати своєї повсякденної роботи. Дві розсварені армії можуть воювати лише заради одного дня перемоги. Проте, якщо ти надто скупий на посади та нагороди для шпигунів і залишаєшся необізнаним щодо становища ворога, то це за межею людяності, й тобі не вдасться бути генералом для людей, не вийде радникувати у правителя й не складеться опанувати тріумфом. З огляду на це блискучий керівник є метким генералом, який під час воєнних кампаній забезпечить війську звитягу. Його успіх вищий за успіхи пересічних людей, оскільки генерал знає все наперед. Це знання не можна отримати ні від духів і богів, ні через порівняння зі схожими ситуаціями минулого, ні через астрологічні розрахунки. Його мають здобувати від людей, що знають про ворожі справи. Існує п’ять шляхів використання шпигунів. Бувають місцеві інформатори, внутрішні вивідачі, обернені або ж перевербовані підосланці, шпиги, які мають померти, і ті, які мусять жити. Якщо одночасно використовувати представників цих п’ятьох типів, то складність стратегічних замислів осягнути буде зась. Тому шпигунські методи називають магічними й чарівними, і вони є найціннішим скарбом і зброєю правителя. Місцевих інформаторів вербують зі звичайних тубільців. Внутрішніх шпигунів вербують серед чужих посадовців. Тих, що були заслані, перевербовують і роблять їх оберненими. Підслухачів-підглядачів, які мають померти, використовують для поширення неправдивої інформації серед ворожих шпигів. А ті, що повинні жити, приносять інформацію додому. Тому у війську ніхто не може бути ближчим до командування за шпигунів. Нікого не можна нагороджувати щедріше, ніж їх. Від них нема нічого прихованого. Тільки надзвичайно мудрі й розважливі використовують підосланців. Лише гуманні та щедрі знають, як їх залучати. Тільки найпроникливішим відомо, як вилучити правду зі шпигунських донесень. Такими є магія й витонченість шпигунства, і немає місця, де цього не використовують. Якщо розвідувальну інформацію оприлюднили ще до її донесення й застосування, тоді вивідачів, що були з нею обізнані, і всіх, хто з ними контактував, треба скарати на горло. Загалом, існують армії, на які ти хочеш напасти, є міста, що їх волієш завоювати, є люди, яких ти прагнеш убити. Тоді передусім треба дістати інформацію про коменданта міста, його помічників, ключових офіцерів із комунікацій, його охорону та прислугу. Ми мусимо старанно шукати таємних агентів з-поміж шпигів ворога, а знайшовши, залучати їх, звабивши хабарами й подарунками, навчивши наших метод і відпустивши. У такий спосіб матимеш оберненого шпигуна й задіюватимеш його. З його допомогою можна завербувати тубільних інформаторів і внутрішніх вивідачів, щоб працювати з ними. Тоді ти дістанеш нагоду опиратися на шпигунів, які мусять померти, поширюючи через них неправдиву інформацію у ворожих лавах. Як наслідок, підосланці, що мають залишитися живими, повернуться вчасно з інформацією. Керівник повинен осягнути, який мати зиск із п’ятьох перелічених типів. Проте знання про ключову інформацію зі стану ворога нам постачають обернені агенти. А тому саме їх винагороджуй якнайщедріше!

У давнину династія Шан перегнала в розвитку державу Ся лише завдяки Ічжі з династії Ся. Також розвій династії Джоу був значно успішнішим, ніж держави Інь, і то завдяки винятково Лю Я з країни Інь. Отож тільки мудрий монарх і вправний генерал навчені робити своїми шпигунами людей з надзвичайними розумовими якостями задля успіху. Розвідницька діяльність — найважливіша на війні, і вся армія покладається на неї у своїх стратегіях і діях.

Мистецтво вiйни Cунь-дзи. Спроба сучасноï iнтерпретацiï

Для чого ця книжка?

Сунь-дзи як стратег і військовий мислитель — фігура доволі відома у світі. Існує низка перекладів Сунь-дзи на європейські мови: тільки англійською мовою відомо більше п’ятдесяти перекладів. Повністю твір називається «Сунь-дзи бінфа», або ж «Мистецтво війни Сунь-дзи» (частка дзи у давньокитайських творах означає «вчитель»). Українською мовою з давньокитайської твір перекладено вперше нами. Дуже талановитий експерт і добрий чоловік Віктор Кабак доклався до редакції перекладу і, на мою думку, тексту став красивішим і більш українським. За загальну редакцію тексту дякую Сергієві Осоці, робота з яким була цікавою і плідною.

Я захоплювався Китаєм і Далеким Сходом ще в підлітковому віці. Сталося так, що свідомо і несвідомо, так чи інакше — у навчанні, бізнесі й житті — я був пов’язаний з Далеким Сходом. Останні дванадцять років я живу і працюю в Китайській