Мистецтво війни - Сунь Цзи
Нам належить бути далеко від цих місць, а ворога треба змушувати до них наближатися. Ми маємо стояти до них обличчям, а протиборець під нашим тиском — спиною до них. На армію на її шляху чатують усілякі небезпеки, як-от заплави, ділянки, порослі очеретом, залісені гори та хащі. Проходячи через них, вам конче потрібно їх оглядати — регулярно і з неабиякою пильністю. Адже саме там можуть чаїтися супротивні шпигуни.
Якщо ворог наблизився, але не вдається ні до яких дій, то він покладається на знання про ці загрозливі нетрі; коли недруг далеко, то він провокує мене до герцю — хоче, аби я просунувся вперед.
Те, що супостат став табором на пласкому ґрунті, означає, що він володіє тут перевагами.
Гілля й листя в лісі рухаються — ознака того, що ворог підходить.
Багато перепон у траві — неприятель намагається нас заплутати.
Пташки раптом злітають — засідка.
Звірі налякано розбігаються — очікуй на раптову атаку.
Пилюка зненацька здійнялася вгору — їдуть колісниці.
Кушпела стелиться низько й широко — йде піхота.
Курява підіймається в різних місцях — супротивник збирає хмиз.
Пилюка то зноситься, то опускається в різних місцях — ворог отаборюється.
Якщо ворожі слова покірні та смиренні, а військові приготування посилюються, ворог лаштується напасти.
Коли супостат послуговується зухвалими та грубими словами й удає, що нападатиме, — він ладнається відступити.
Бачите легкі колісниці, що шикуються в русі на флангах війська, знайте — неприятель формує бойовий порядок.
Якщо ворог просить перемир’я, ще не зазнавши поразки в бою, очікуйте на те, що він щось надумав.
Завважуєте в протиборчому стані пожвавлений рух і шикування солдатів у бойові формування — ворог готовий до вирішального поєдинку.
А коли здається, що він то наступає, то відступає, знайте — він намагається заманити вас.
Похилившись, недруг спирається на свою зброю — значить, він голодує.
Те, що ворог бачить потенційну перевагу, але не виступає, — запорука його виснаженості.
Птахи купчаться навколо чужого табору — табір уже покинули.
Недружні солдати голосно кричать уночі — їх охопив страх.
Армію опанував хаос — генерал утратив авторитет.
Коли прапори й бунчуки переміщаються то сюди, то туди — у війську панує безлад.
Старшина легко впадає в лють і не контролює свого гніву — армія знесилена.
Ворог убиває коней для їжі — у його таборі нема провіанту.
Якщо кухонного начиння в таборі не виставлено й вояки до нього не повертаються — табір у безнадійному становищі.
Генерал розмовляє зі своїми підлеглими приглушено й сумирно — він утратив їхню підтримку.
Надміру роздає нагороди — не знає, що робити.
Генералове ж удавання до багатьох покарань засвідчує, що він перебуває у стані збентеження.
Спочатку генерал лютує щодо своїх підлеглих, а потім їх боїться — про такого воєначальника можна сказати, що він нерозумний і невдатний.
Приходити з подарунками й повагою типово для ворога, що прагне перемир’я.
І навпаки, супротивне військо прибуває, переповнене люті та дикості, й не розпочинає двобою тривалий час, хоч і не відходить з поля битви, — конче необхідно начуватися й бути дуже пильним.
Кількість вояків не є вирішальною перевагою, тому не варто нападати навально, покладаючись тільки на чисельність.
Концентруй свої сили ефективно, тверезо оцінюй, хто тобі протистоїть, і тоді матимеш підтримку своїх бійців.
Того, кому бракує стратегічного бачення, хто недооцінює ворога, ворог обов’язково схопить.
Супостат неодмінно полонить того, хто не доріс до опанування засад стратегії і хто спогорда позирає на супротивника.
Якщо вояків покарано до того, як у них з’явилася відданість генералові, вони будуть покірні і їх складно буде використати.
У разі ж, якщо вони вже віддані генералові, але кари щодо них ще не застосовували, ти теж не зможеш їх використовувати.
Тому командуй військом за допомогою гуманності й об’єднуй його військовою дисципліною — це забезпечить тобі незаперечну перемогу.
Коли накази регулярно виконуються і солдатів навчають виконувати накази, вони будуть слухняними.
А якщо накази виконують нерегулярно і вояків не навчають слухатися наказів, то вони й не слухатимуться.
Якщо накази виконують регулярно, то це означає, що між вояками та командиром панує довіра.
Частина 10. Форми мiсцевостi
Сунь-дзи сказав:
— Форми місцевості бувають такі: відкрита місцевість, де можна занапаститися; невдала для початку бою; вузька; небезпечна, але важлива; віддалена.
Місцевість називають відкритою, якщо я можу йти і ворогам вільно зайти на неї. На відкритому місці спочатку захоплюй висоту, освітлену сонцем, аби полегшити систему постачання, тоді перевага — на твоєму боці.
Місцевість, на яку легко зайти, але з якої важко вийти, є такою, де можна занапаститися. На ній, якщо ворог не приготувався, нападай і перемагай! Якщо супротивник уже налаштувався на баталію, то, налетівши на нього, не здобудеш звитяги. Тоді складно буде вийти з бою і наслідки будуть невтішними.
Якщо ж я вдарю й не переможу, і якщо ворог теж не матиме успіху — отже, ця місцевість невдала для початку бою.
У такому місці, навіть коли антагоніст намагається туди заманити, не треба наскакувати. Ми ж — заманюємо ворога і вдаємо, що відходимо!
Дозволь половині протиборчого війська вийти й відтак бий — тоді тобі буде це вигідно!
Якщо місцевість вузька, оточена обабіч горами, спочатку її загарбують і закріплюються там; якщо ж ворог першим захопив це місце і зміцнився та не вдається до нападу, й до того ж у нього небагато фортець, — атакуй.
Небезпечну, але важливу місцевість мусиш взяти в лабети першим. Спочатку захоплюй височину, освітлену сонцем, і чекай там на супротивника. Якщо ж він першим став на осонні, залиш цю позицію й не нападай.
Якщо ж ти й ворог далеко одне від одного, стратегічна перевага однакова; тоді тяжко викликати ворога на бій і в ньому не буде ніякої переваги.
