Сучасна теория грошей - Рендал Рей
Більшість платежів Казначейства США проводяться у вигляді чеків або шляхом поповнення (кредиту) банківських рахунків отримувачів таких платежів — так само, як це роблять домогосподарства та суб’єкти господарювання, коли сплачують власні рахунки здебільшого чеками або прямими списаннями із залишків на власних рахунках173.
Центральні банки мають другу функцію, яка стала домінувати в мисленні більшості спостерігачів: вони — банки для банків, адже управляють платіжною системою та проводять кліринг міжбанківських платежів за номіналом.
Ці дві функції пов’язані між собою на балансі центрального банку. Ми могли б відокремити операції фіскальної політики й передати цей обов’язок казначейству. Складність у тому, що тоді приватні банки будуть змушені мати рахунки в казначействі — щоб казначейство могло здійснювати платежі безпосередньо на ці рахунки і списувати з них кошти, під час сплати податків. У такому разі банкам, як і раніше, буде потрібен рахунок у центральному банку для клірингу один з одним.
Тож якби ми справді «деконсолідували» ФРС і казначейство, банки повинні були б мати рахунки в них обох. Це «працювало» б, але навіщо зайвий клопіт? Чому б не дати ФРС спокій та зберегти її функції як банку казначейства і як банку банків? Просто все так заплутано! Ви маєте на увазі, що ФРС виконує дві функції? Це банк банків і банк уряду? Якби економісти збагнули це, то перестали непокоїтися через внутрішній облік рахунків між ФРС і казначейством.
ФРС і казначейство знають, що роблять. А звідки знаємо ми? Платіжні доручення клієнтів комерційних банків виконуються, і ФРС досягає цільової ставки. Якщо ж чеки або прямі платіжні доручення Казначейства США перестануть виконуватися174, ми знатимемо, що настав час для Конгресу США втрутитися й дати голові ФРС добрячої прочуханки. А доти, гадаю, деконсолідаторам просто доведеться затамувати подих.
Зауважте, що існує близько 40 первинних дилерів175, які повинні брати участь у торгах за казначейські цінні папери на конкурсній основі. Це утримує ціни на якомога нижчому рівні. Дилери роблять це головно тому, що їхні клієнти матимуть справу лише з первинними дилерами. Це означає, що Казначейство завжди може продати цінні папери і завжди може отримати депозити у ФРС для витрачання. Власноруч установлені «обмеження» — це не обмеження. Жодні «свавільники ринку облігацій» не можуть завадити дядькові Сему витрачати, відмовивши йому в позиці.
127 Утеча від національної валюти (англ. run on the currency) означає масовий попит на пряму конвертацію банківських депозитів в іноземну готівкову валюту в межах певного комерційного банку, що обслуговує клієнтів, які звертаються по послуги з такої конвертації, або на конвертацію в два етапи. На першому етапі банківські депозити в національній грошовій одиниці конвертуються в національну готівкову валюту; далі вона обмінюється на іноземну готівкову валюту — в іншому банку або на чорному ринку, попит на послуги якого розквітає саме в такий кризовий час. Безумовно, процес утечі від національної валюти супроводжується стрімким обвалом обмінного курсу проти іноземної валюти (як правило, проти долара США).
128 У цьому випадку зазвичай припускають, що родину обслуговує той самий банк, де вона має депозитний рахунок і в якому вона отримала кредит.
129 Банківський депозит — це зобов’язання банку, тобто його власне IOU.
130 У різних країнах такі центри можуть бути як приватними, так і державними. В Україні функції клірингового центру передано Національному банку України.
131 Фінансовий важіль, або фінансовий леверидж. Обидва терміни походять від англ. leverage і відбивають схильність суб’єкта економіки використовувати радше позикові, ніж власні кошти.
132 Маються на увазі ситуації, коли власник строкового депозиту звертається до банку по зняття коштів раніше за обумовлений депозитним договором термін.
133 Від англ. certificate of deposit.
134 Ідеться про валютні резерви в державній (національній) грошовій одиниці обліку. Банки утримують валютні резерви як готівку, резервні гроші, що обліковуються на резервному (кореспондентському) рахунку в центральному банку.
135 Ця операція передбачає принаймні два етапи. Спершу, поповнивши резерви на рахунку в центральному банку, комерційний банк обмінює резервні гроші на готівку. (Зазвичай такий обмін комерційний банк може провадити як із центральним банком, так і з комерційними банками; але в разі масового вилучення коштів такий обмін здійснюється, як правило, із залученням центрального банку). Далі, після поповнення каси банку готівкою, він здатен видати її своїм вкладникам.
136 В Україні центральний банк практикує диференційований підхід до вимог до нормативу обов’язкового резервування: до зобов’язань у національній та іноземних валютах застосовуються різні нормативи. Протягом шести років, тобто з 5 грудня 2008 року до 30 грудня 2014-го, НБУ застосовував норматив обов’язкового резервування до зобов’язань у національній валюті на рівні 0 %.
137 До речі, коли НБУ утримував норматив обов’язкового резервування до зобов’язань у національній валюті на рівні 0 %, його монетарна політика де-факто була сфокусована на фіксації обмінного курсу гривні до долара США на рівні 8 грн / дол. Ставка овернайт на резервні гроші в гривнях тоді не була дієвим елементом управління монетарної політики.
138 FDIC (www.fdic.gov). В Україні це Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (www.fg.gov.ua).
139 Англ. high powered money.
140 Режим доступу: https://youtu.be/odPfHY4ekHA?t=480.
141 В Україні внутрішні документи НБУ, професійне середовище комерційних банків та профільні засоби масової інформації використовують ширший термін «ліквідність» у значенні «резерви». Крім того, суспільне уявлення про банківський кредит асоціюється з його походженням від (чи завдяки) «ліквідності». Прикладів чимало, включаючи посадовців з Ради НБУ. Водночас деякі концептуальні внутрішні документи НБУ все ще містять коректне тлумачення резервів, а саме «3.1.1. Огляд Національного банку України» (див.: https://bank.gov.ua/files/3.1-Monetary_Statistics.xls).
142 Підприємство роздрібної торгівлі
