Сучасна теория грошей - Рендал Рей
Консолідований уряд (остаточний баланс)
Активи
Зобов’язання
+ Літак
+ Облігація
Комерційний банк (остаточний баланс)
Активи
Зобов’язання
+ Облігація
+ Депозит до запитання
Небанківський суб’єкт господарювання (остаточний баланс)
Активи
Зобов’язання
– Літак
+ Депозит до запитання
Схема 3.11. Остаточні фінансові позиції суб’єктів із прикладу 3
Як ви вже знаєте, це такий самий баланс, як і в прикладах 2 та 1Б! Навіть якщо уряд зв’язує себе по руках і ногах, кінцевий результат це не змінює.
Правду кажучи, всі ці уявні приклади занадто спрощені. Тому в наступному параграфі пропоную розглянути, як відбуваються реальні операції уряду в Сполучених Штатах. Казначейство США справді має рахунки і в приватних банках, і в центральному банку, що представлений ФРС. Але Казначейство США може виписувати платіжні доручення тільки на власний рахунок у ФРС. Крім того, ФРС не має права купувати казначейські облігації безпосередньо в казначейства й не повинна дозволяти овердрафтів на його рахунку. Депозити Казначейства США в комерційних банках складаються (переважно) з податкових надходжень, але казначейство не може виписувати платіжних доручень на ці депозити. Тому, перш ніж витрачати, казначейство змушене переводити ці депозити з комерційних банків у ФРС. І щоб поповнити залишок свого рахунку у ФРС, коли податкові надходження занадто низькі, воно повинно продавати облігації. Отже, розгляньмо фактичні кроки. Увага: стає нудно.
Блок: Відповіді на запитання читачів
Запитання: Ви, MMTійники, завжди хочете консолідувати ФРС і Казначейство США, але насправді ФРС — це приватна інституція, а не частина уряду: казначейство не може витрачати, доки цього не дозволить ФРС. В інших випадках, перш ніж витрачати, воно повинно отримати податкові надходження. То хіба витрати держави насправді не обмежені доходами, так само як у домашнього господарства чи компанії?
Відповідь: Від самого початку свого зародження MMT показувала, що ви можете консолідувати або деконсолідувати баланси, але зрештою одержите той самий результат. Логіка MMT залишається незмінною незалежно від того, як ви це робите: уряд створює грошову одиницю обліку, обкладає в ній податками, запускає в обіг через витрати готівкову та безготівкову валюту, виражену в цій грошовій одиниці, та збирає податки у власній валюті.
Федеральна резервна система — не приватна установа, а радше творіння Конгресу США. Вона так само залежна від уряду, як Казначейство, Міністерство оборони, Міністерство транспорту чи Внутрішня податкова служба США. Зазвичай ФРС дозволено встановлювати цільову процентну ставку овернайт незалежно від повсякденних політичних рішень, але решта гілок влади теж мають певну незалежність від партійної політики.
Виберіть консолідацію або деконсолідацію, а потім пройдіть свої Т-рахунки, — і допоки ви дотримуєтеся того чи іншого методу, кінцевий результат буде той самий. Це й не дивно, адже казначейські «депозити» у ФРС — це внутрішній запис на балансі уряду. ФРС — це банк. Кредитуючи, вона перетворює на реальність свої IOU. Казначейство США — гілка влади, відповідальна за встановлення та стягнення податків, які Конгрес санкціонував у своєму законодавстві. Ці податки керують валютою Казначейства. Казначейство визначає вартість IOU Федеральної резервної системи (резервів і облігацій), тому що хоче приймати їх для сплати податків. Якби Казначейство відмовилося це зробити, зобов’язання ФРС вартували б не більше, ніж депозити банку «Михайлівський». Без казначейства, що стоїть за ФРС, ми досі були б в ХІХ столітті, коли банкноти різних банків не приймали для клірингу міжбанківських платежів клієнтів.
Наші «деконсолідатори» часто вірять, що всесильна саме ФРС, а бідолашне й нещасне —Казначейство США (а як на те пішло, то й дядько Сем), яке підпорядковується примхам нашої невиборної «приватної» ФРС. Насправді юридично ФРС — витвір Конгресу США. Під час війни або кризи ФРС безпосередньо підпорядковується Казначейству США. В інший час ФРС виконує накази Конгресу і Казначейства США, хоч і під незначним наглядом. І хоч, як на мене, це помилка, та ФРС від цього не стає незалежною чи домінантною гілкою влади в США.
3.7. Боргові операції казначейства
Закон «Про Федеральний резерв» наразі дозволяє ФРС купувати облігації Казначейства лише на «відкритому ринку», хоча так було не завжди. Це зобов’язує Казначейство США мати позитивний баланс (залишок) на рахунку у ФРС (тобто в центральному банку, що, як зазначено в законі, є податковим агентом Казначейства й обслуговує його рахунок як зобов’язання на своєму балансі). Таким чином, перш ніж витрачати, Казначейство має поповнити свій рахунок у ФРС або за рахунок податкових (та інших) зборів, або випустивши боргові зобов’язання на «відкритому ринку».
З огляду на те, що депозитний рахунок Казначейства — це зобов’язання ФРС, потоки на / з цього рахунку впливають на обсяг залишку резервів на рахунках комерційних банків. Витрати Казначейства збільшують такі залишки, а податкові надходження — їх знижуватимуть. Як правило, підвищення або зменшення резервів у банківській системі впливає на процентні ставки овернайт. Отже, операції Казначейства невіддільні від операцій монетарної політики ФРС, пов’язаних зі встановленням і підтриманням цільової процентної ставки. Якщо потоки на / з рахунку Казначейства не відповідають обсягу резервів, який потрібен ФРС, щоб досягти цільової ставки у визначений день, вони мають бути компенсовані іншими змінами в балансі ФРС. Для цього казначейство переказує кошти як на, так і з тисяч власних депозитних рахунків (і поточних, і строкових) у комерційних банках, які ще називають податковими або кредитними рахунками відповідно.
До осені 2008 року Казначейство США намагалося зберігати наприкінці дня залишок на рахунку у ФРС на рівні 5 млрд доларів у більшість днів, досягаючи цього «стягненнями» з податкових і кредитних рахунків на свій рахунок у ФРС (якщо залишок був менше 5 млрд доларів) або «додатковими переказами» на податковий і кредитний рахунки з рахунку у ФРС (якщо залишок перевищував 5 млрд доларів). Велика фінансова криза 2008 року та відповідна реакція ФРС, особливо політика кількісного пом’якшення, спричинили деякі позаштатні ситуації, які ми тут в основному ігноруємо.
Іншими словами, своєчасність боргових операцій Казначейства потребує узгодженості між керівництвом Казначейства щодо часової послідовності витрат / доходів та часової послідовності у проведенні монетарної політики ФРС, а саме управлінні її цільовою процентною ставкою. У нормальних, передкризових умовах цільова ставка, яку встановлювала ФРС, перевищувала ставку для виплати за залишками резервів на рахунках банків. Останню з них до жовтня 2008 року було встановлено на нульовому рівні. Але тепер вона встановлюється на рівні вище нуля, і ФРС зараз платить відсотки за резервами. Отже, до кризи для того, щоб Казначейство здійснювало витрати з дефіцитом, ФРС виконувала шість фінансових трансакцій.
Якщо Казначейство вже не має
