Титани Ос. Дводушниця - Владислава Раф

– Реквієм, – Переяр раптом розгубився, згадуючи повне ім'я розвідниці, яке називав Олесь. І чому він не уточнив заздалегідь все необхідне? – Реквієм Еар.

– Реквієм? Яке дивне ім'я для дівчини. Ваша?

– Що?

– Зі штурмового загону?

– А, ні, спеціальний загін підполковника Ізбора. Розвідка.

Почувши останні слова, лікар здригнувся і здивовано поглянув на Велета.

– Івор повернувся? – з недовірою уточнив чоловік і полегшено видихнув, щойно штурмовик кивнув. – Дякувати Перуну, я вже й не сподівався... Отже, дівчинка – розвідниця, що залишилась з ним біля Херета? А він сам.?..

– Розмовляє з нашим сотником, – відгукнувся Переяр. – Вам ще щось треба? Чи я можу йти?

– Так, ваше ім'я, молодий чоловіче, – лікар одразу зібрався. Здавалося, новина про повернення Івора неабияк збадьорила його.

– Велет Переяр, штурмовий загін.

– Ось і все, час і дату я вже додав, можете йти. А я поки займусь вашою дівчиною, Вельма саме мала б закінчити.

Смертник задумливо кивнув, коли раптом усвідомив слова цілителя. Хотів вже заперечити, що вони не пара, але чоловік вже зник за дверима палати. Що ж, реакція лікаря не була дивною, з огляду на відмову Велета прибрати стихійний полог.

Проте, він і сам не розумів, чому не припинив магічну підтримку. Та зовсім скоро стане ясно, що його інтуїтивне рішення виявилось вірним. І навіть врятує життя Вієм вже цього ранку.