Полонянка спустошених земель - Анна Ліє Кейн

Назаріо і Альба зупинилися за кілька кроків від маршала. Головна покоївка закрила рот рукою та широкими від жаху очима дивилася на тіло. Відтоді як Оттавіо забрав Сандру, вони нічого про неї не чули.

Лиш тільки тіло у чорній сукні опинилося на землі, Асгейр стрімко зробив крок вперед. Він окинув жінку швидким поглядом і раптом з полегшенням вимовив:

- Це не вона! - він розвернувся та скомандував: - Шукайте Резеду-Сандру! Живою чи мертвою!

І він широкими кроками пішов у бік палацу.

Командири провели його збентеженими поглядами. Усім було зрозуміло, що за кілька секунд зрозуміти, чи герцогиня це чи ні, було неможливо.

- Збожеволів, - почув Фолкор тихі голоси командирів. Гнівно стиснув кулаки та озирнувся. Натрапивши поглядом на Альбу, звернувся до неї:

- Зможете підтвердити, що це дійсно Сандра?

Альба перелякано глянула на Назаріо. Той напружено дивився на тіло жінки, потім повернувся до дружини і кивнув.

Альба на негнучких ногах підійшла до тіла. Попросила його перевернути. Солдати підкорилися. Тремтячими руками покоївка стягнула сукню зі спини померлої. На мить вона застигла, а потім відскочила. Швидко заговорила:

- Це не моя пані! У Сандри на спині були шрами від різок. Я часто допомагала їй одягатися. І точно памʼятаю їх. А у цієї дівчини спина чиста!

Фолкор гучно видихнув повітря крізь стиснуті зуби. Стрімко обернувся до командирів.

- Не збожеволів! - гримнув на них розлючено. - Відправте людей шукати Резеду-Сандру! Хай зазирнуть у кожну щілину!