Титани Ос. Дводушниця - Владислава Раф

– Що у вас сталося? – похмуро уточнив Олесь, перехопивши Демі за лікоть. – Зранку ваших людей було більше.

Перевівши розгублений погляд на здорованя, дівчина заціпеніла, знову згадуючи напад Йор. Чи мали шанси Івор з Реквієм, даючи бій величезному змію? Їй би хотілося в це вірити. Але... титан виявився значно більш жахаючим, ніж вона могла уявити.

– Декількох вбив Йор, – глухо відповіла демонолог. Погляд яшмових очей став зовсім розсіяним, ніби вона знову занурилась в нещодавні спогади. – Івор та Реквієм залишились, щоб дати нам піти... Я... я навіть не знаю, чи вони ще живі. Нам просто наказали негайно повертатися.

Знову згадуючи мить, коли змій перекусив одразу двох розвідників, Демі таки не витримала. Висмикнувши лікоть з чоловічих пальців, дівчина встигла лише відвернутись, перш ніж її знудило.

У вухах досі стояв чавкаючий звук та тріск кісток, а краплі крові, що до кінця не змив навіть дощ, могли спровокувати істерику. Вона не вперше бачила смерть і не вперше втрачала товаришів на завданнях. Але вперше смерть була такою огидною та жорстокою.

– Вони залишились вдвох проти титана? – спантеличено перепитав Олесь, намагаючись усвідомити почуте. – Чекай, чому ти думаєш, що Ізбор з Вієм можуть бути мертвими?

– Проти нього не діє магія, – мало не закричала брюнетка, обхопивши себе за плечі. Голос тремтів, а щоками, разом з краплями дощу, текли сльози. Її не хвилювала злива чи мокрий одяг – здавалося, навіть зараз демонолог бачила перед собою лише урвище та величезного змія. – Найсильніші щити розлетілися на друзки з першого ж його удару. А Івор... він... він підставився... через мене...

Нарешті помітивши стан розвидниці, Іриней не став наполягати на подальшій розповіді. Натомість обійняв дівчину, намагаючись хоч якось заспокоїти та довести до лікаря.

Штурмовик зрозумів ситуацію одразу, але не очікував, що Вієм залишиться з власної волі допомагати командиру. Хоча, що він взагалі знав про неї?

Передавши Демі черговому цілителю, Іриней подався до своїх. Необхідно вирішити, як вчинити далі. Вирушати на пошуки командира розвідки, чи, скоріше, титана? Або ж краще дочекатися покращення погоди?

Рушати в дорогу під час зливи було не надто розумно, особливо тут, на півночі.