Втрачена Імперія - LikoDan

Коли світ ілюзій відкрив перед учасниками свої таємниці, час не стояв на місці. Сонце над штучним небом, створеним богами, повільно наближалося до зеніту, нагадуючи, що кожна хвилина була на вагу золота. Турнір тривав уже третій день, і всі учасники розуміли: чим далі, тим небезпечніше.

Сьогоднішнє випробування мало вирішити, хто залишиться в грі, а хто буде змушений зійти з арени, залишивши свою силу тут назавжди. Перед початком всі зібралися на центральній платформі, яка височіла над широкою долиною, покритою густою травою та поодинокими деревами. Небо було ясним, але в повітрі відчувалася напруга.

На платформу піднявся Тянь Ді, імператор богів, оточений старійшинами. Його голос, як завжди, був могутнім, і кожне слово відбивалося луною.

— Сьогодні ви змагатиметеся не лише за виживання, але й за своє місце в цьому турнірі. Це випробування перевірить вашу силу, стратегію і здатність працювати в команді.

Він зупинився, поглянувши на кожного з учасників.

— Ваше завдання — захопити й утримати одну зі святих печатей. Всього печатей — три, але учасників — набагато більше. Це означає, що вам доведеться битися. Ті, хто не зможуть заволодіти печаткою до заходу сонця, покинуть турнір.

Шепіт прокотився серед учасників. Захопити печатку? Їх лише три? Багато хто почав обдумувати свої стратегії, але Тянь Ді не дав їм багато часу на роздуми.

— Печатки сховані в різних частинах долини, — продовжив він. — Ви зможете використовувати все, що маєте, але пам’ятайте: жодна команда не повинна покидати меж арени. Якщо ви перетнете межу, вас дискваліфікують.

Один із учасників, молодий воїн із імперії Шуйчжу, підняв руку.
— А що буде з тими, хто зазнає поразки в бою?

— Їхня сила залишиться тут, — відповів Тянь Ді без жодної емоції. — І вони більше ніколи не зможуть брати участь у змаганнях такого рівня.

Після цих слів усі замовкли. Кожен розумів, що на кону не лише перемога, а й усе, що вони мають.

— Готуйтеся! — наказав Тянь Ді, піднімаючи руку. — Починається другий етап!

Лінхуей, донька імператриці Айсян, очолювала групу воїнів із Хуанъянь. Вона розуміла, що діяти потрібно швидко, адже в них не було права на помилку.

— Ми рухаємося до лісу, — сказала вона, озираючи своїх товаришів. — Там точно буде одна з печаток.

— Але це найбільш небезпечна зона, — заперечив один із воїнів, кремезний чоловік на ім’я Чень Вей. — Ми можемо зустріти там суперників із Ціньму або Лінсюе.

Лінхуей зупинилася і суворо поглянула на нього.
— Якщо ми боїмося зустріти суперників, нам краще здатися вже зараз. Ми тут для того, щоб виграти.

В її голосі не було сумніву, і команда мовчки рушила за нею.

Тим часом учасники з Лінсюе вирішили використати іншу стратегію. Їхній лідер, молодий і талановитий боєць Чжао Лінь, обрав напрямок до найближчого пагорба, звідки можна було побачити всю арену.

— Ми знайдемо місце з печаткою раніше за інших, якщо будемо діяти розумно, — сказав він своїй команді.

— А якщо там уже будуть інші? — запитала Лін Юе, його найближча союзниця.

— Тоді ми змусимо їх відступити, — холодно відповів Чжао Лінь.

Лінхуей і її команда швидко дісталися до лісу, де між деревами струменіла тонка блакитна магічна лінія — знак того, що печатка десь поблизу.

— Вона тут, — шепнула Лінхуей. — Будьте готові.

Але щойно вони ступили ближче до джерела магії, як з-за дерев з’явилася група воїнів із Ціньму. Їхній лідер, Мін Шен, упізнав Лінхуей і посміхнувся.

— Імперія Хуанъянь, — промовив він, нахиляючи голову. — Ви явно прийшли не в той час.

— Або це ви не там, де потрібно, — відповіла Лінхуей, стискаючи в руці свій вогненний клинок.

Мін Шен махнув рукою, і його команда зайняла бойові позиції.
— Ми могли б домовитися, але печатка одна. І лише одна команда зможе її взяти.

— Тоді нехай переможе сильніший, — твердо відповіла Лінхуей.

Бій почався раптово. Лінхуей випустила вогняний потік, який розлетівся між деревами, змушуючи суперників ховатися. Воїни Ціньму відповіли магією природи: їхні стріли, зроблені з живих ліан, атакували вогняних воїнів Хуанъянь.

— Тримайте позицію! — вигукнула Лінхуей, зупиняючи одну з атак своїм щитом.

Мін Шен тим часом підняв руки, і навколо нього виросли гігантські дерева, що створили захисний бар’єр.

— Ти недооцінюєш силу Ціньму, — промовив він. — Природа завжди сильніша за вогонь.

— Не цього разу! — вигукнула Лінхуей, стрибаючи вперед. Її меч запалав ще яскравіше, і вона розрубала бар’єр із дерев, змусивши Мін Шена відступити.

Поки дві імперії билися, Лінсюе дісталися до печатки першими. Чжао Лінь, побачивши магічний символ, що ширяв у повітрі, кинувся до нього, але раптом перед ним з’явилася команда з Яньши.

— Ти не отримаєш її, — вигукнув Го Лянь, піднімаючи свій молот.

— Побачимо, — відповів Чжао Лінь, створюючи крижаний бар’єр.

Бій між цими двома імперіями був жорстоким. Крижана магія Лінсюе сковувала землю, але воїни Яньши використовували силу каменю, щоб розбивати лід і наступати вперед.

Сонце почало ховатися за горизонтом, і всі учасники розуміли, що часу залишалося небагато. Бої ставали дедалі запеклішими, а напруга сягала піку.

Коли останні промені сонця торкнулися землі, лише три команди змогли заволодіти печатками. Решта учасників опустили голови, розуміючи, що вони вибули з турніру.

Тянь Ді, спостерігаючи за всім із небесної вежі, мовив до старійшин:
— Лише найсильніші й найрозумніші залишаються. Завтра на них чекають нові випробування.

А на арені запанувала тиша, наповнена очікуванням наступного дня.