Втрачена Імперія - LikoDan

Цянь Чень, обережно ховаючись у тіні дерев, спостерігав за величезним храмом, що височів посеред імперії Ціньму. Це місце було відоме як Святилище Зеленої Душі, де зберігався головний артефакт імперії — Смарагдовий Кристал Гармонії. Цей артефакт забезпечував енергію всій імперії Ціньму, з’єднуючи магію природи з серцем їхньої землі.

Цянь Чень знав, що забрати кристал буде нелегко. Святилище охороняли магічні бар’єри, а всередині перебували хранителі — істоти, створені самим артефактом для його захисту. Але старець був не з тих, хто здається. Він добре знав, що без цього артефакта його місія — зібрати всі п’ять кристалів і повернути Тяньсин — приречена на провал.

Перш ніж діяти, він витягнув із кишені старий пергамент, який йому дав загадковий незнайомець. На ньому був нанесений план храму, але також зазначено завдання, яке необхідно виконати, щоб дістатися до артефакта.

 знайти три символи гармонії серед лісу, води і каменю. Принеси їх до центрального залу храму, і двері до артефакта відкриються."

Старець глибоко вдихнув і прошепотів:
— Три символи гармонії… Ліс, вода і камінь. Ну що ж, Цянь Чень, ти впорався з гіршим.

Він рушив до першого символу, який, за легендою, мав бути схований у лісі біля святилища.

Цянь Чень знайшов себе серед густих дерев, де сонячне світло пробивалося крізь густе листя. Він помітив, що магічна енергія тут була сильною: кожен крок супроводжувався легким шепотом вітру, а листя дерев немов дивилося на нього.

Старець звернув увагу на величезний дуб із дивними різьбленими знаками на його корі. Вони світилися зеленим світлом. Цянь Чень поклав руку на дерево, і його голос наповнив простір:
— Я прошу тебе, хранителю лісу, відкрити мені перший символ.

Дуб затремтів, і з нього впав зелений кристал, який, здавалося, випромінював саме життя. Старець підняв його, дякуючи дереву, і попрямував далі.

Наступним випробуванням була ріка, що оточувала храм із півдня. Вода була настільки прозорою, що в ній відображалося небо, але кожен, хто намагався її перетнути, стикався з невидимою стіною.

Цянь Чень нахилився до річки і промовив:
— Я шукаю символ гармонії води. Покажи мені шлях.

На воді з’явилися круги, і з глибин піднялася фігура з води — жіноча постать, схожа на русалку. Її голос звучав м’яко, але владно:
— Ти хочеш мій символ? Тоді відповідай: що рухає водою, але не має форми?

Цянь Чень задумався, а потім відповів:
— Вітер.

Русалка кивнула, і з її долонь впав блакитний кристал. Старець обережно взяв його, низько вклонився і рушив до останнього символу.

Останнє випробування чекало його біля підніжжя храму. Гігантські камені, що оточували вхід, здавалися непорушними, але один із них світився червоним. Старець підійшов і поклав руку на камінь.

— Я прийшов по символ гармонії землі, — сказав він, знаючи, що камінь його почує.

Камінь затремтів, і перед старцем з’явився напис:
"Розкажи мені, що залишається вічним, навіть якщо все інше змінюється."

Старець замислився, а потім промовив:
— Час.

Камінь розколовся, і з його тріщини випав червоний кристал. Цянь Чень підняв його, відчуваючи, як магія наповнює його тіло.

Святилище Зеленої Душі

З трьома символами в руках старець увійшов до центрального залу храму. Перед ним стояли величезні двері, прикрашені різьбленням дерев, хвиль і скель. Він поклав зелений, блакитний і червоний кристали у відповідні поглиблення на дверях.

Двері затремтіли і почали повільно відкриватися, відкриваючи кімнату, наповнену зеленим світлом. У центрі на п’єдесталі лежав Смарагдовий Кристал Гармонії, який випромінював енергію, що заповнювала весь зал.

Цянь Чень повільно підійшов і простягнув руки, але раптом відчув сильну магічну хвилю. Перед ним з’явився дух, схожий на людину, але з прозорою шкірою, що світилася зеленим.

— Ти гідний взяти цей кристал? — запитав дух, дивлячись старцеві прямо в очі.

Цянь Чень, не зводячи з нього погляду, відповів:
— Я шукаю гармонію, щоб повернути те, що втрачено. Моє серце чисте, і мої наміри правдиві.

Дух уважно подивився на нього, потім зник, залишивши Смарагдовий Кристал доступним. Старець взяв його, і магія наповнила його тіло. Він знав, що зробив перший крок до повернення Тяньсин.