П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

Канцелярія міністра культури, розташована неподалік від Ферфілда, — той урядовий орган, який приймає остаточне рішення. Представники, з якими я зустрічалася в Ейдіндрілі, передадуть наші слова міністру Шанбору.

Незважаючи на похмуру історію країни, Андер зараз — сила, з якою потрібно рахуватися. Якщо стародавні андерці були примітивним народом, тепер вони далеко не такі. Це багаті торговці, в чиїх руках широкі торгові мережі і величезні кошти. І правлять вони настільки ж уміло. Вони надійно тримають в руках владу і країну.

Келен замовкла.

Річард оглянув пустельну рівнину. З того самого моменту, як шим прийшов вбити Дю Шайю, а він відчув, що волосся на потилиці стало дибки, він безперервно прислухався до своїх відчуттів, сподіваючись швидко відреагувати на тривогу і вчасно попередити інших.

Він озирнувся подивитися, як Кара згодовує Дю Шайю кашу. Дю Шайю слід було б сидіти вдома, а не тягатися вагітною по горах і долинах.

— Андерці зовсім не пузаті ледачі м'якотілі купці, — продовжила Келен. — За винятком армії, де існує якась подоба рівності, тільки андерцям дозволено носити зброю, і вони непогано володіють нею. Андерці, всупереч твоїй можливій думці, далеко не дурні, і з ними нелегко впоратися.

Річард знову пильно оглянув рівнину, подумки прикидаючи план дій.

— У Ебінісі і Ренвольді Джеган ясно показав, що він робить з тими, хто відмовляється приєднатися до нього, — мовив він. — Якщо Андер не приєднається до нас, то стане жертвою іноземних загарбників. Тільки от у цих загарбників начисто відсутнє поняття про справедливість.

Розмірковуючи над тим, що розповіла йому Келен, Річард мовчки дивився в ту сторону, де лежав Ейдіндріл. Екскурс в історію Андера лише зміцнив його рішення.

— Я знав, що ми напевно йдемо не туди, — промовив він нарешті.

Келен хмуро глянула на пустельні рівнини на північному заході.

— Ти про що?

— Зедд любив мені повторювати, що якщо дорога легка, то швидше за все ти йдеш не тим шляхом.

— Річард, миж вже з усім розібралися, — з втомленою рішучістю сказала Келен, відкидаючи волосся з обличчя. — Нам потрібно в Ейдіндріл. Тепер-то ти повинен ясно це розуміти.

— Мати-сповідниця права, — підхопила Кара, що підійшла до них. Річард зауважив, що стискаючі ейдж пальці Морд-Сіт побіліли. — Шимів необхідно вигнати. Ми повинні допомогти Зедду відновити магію.

— Та невже? Ти уявити собі не можеш. Кара, як я радий чути, що ти відтепер така прихильниця магії. — Річард озирнувся в пошуках мішків. — А я повинен йти в Андер.

— Річард, поступивши так, ми знехтуємо тим заклинанням, яке здатне допомогти нам упоратися з шимами!

— Я ж Шукач, не забула? — Річард був вдячний Келен за поради і високо цінував їх, але тепер, коли він вислухав її, проаналізував варіанти і прийняв рішення, його терпіння підійшло до кінця. Прийшов час діяти. — Дай мені робити моє діло.

— Річард, це…

— Ти, пам'ятається, присягнулася Зедду, що будеш захищати Шукача навіть ціною власного життя. Настільки ти вважала це важливим. Я не прошу твого життя, прошу тільки зрозуміти — я роблю те, що повинен.

Келен набрала побільше повітря, намагаючись зберігати терпимість і спокій.

— Зедд настійно вимагав, щоб ми зробили це для нього, щоб він зміг протистояти зникненню магії. — Вона смикнула Річарда за рукав. — Ми не можемо всі дружно мчати в Андер!

— Ти права.

Келен підозріло насупилася.

— От і добре.

— Ми не всі дружно помчимо в Андер. — Річард знайшов підстилку і схопив її. — Ти права, Ейдіндріл теж важливий.

Келен схопила його за сорочку і змусила повернутися обличчям.

— Ну вже ні! — Погрозила вона йому пальцем. — Навіть і не думай, Річард! Ми одружені. Ми так багато пережили. І тепер не розлучимося. Не зараз. І вже звичайно, не через те, що я розсердилася на тебе за те, що ти забув повідомити Зедду про свою першу дружину. Я цього не потерплю, чуєш, Річард?

— Келен, це не має ніякого відношення…

Виблискуючи зеленими очима, вона струснула його за сорочку.

— Не потерплю! Після всього, що нам довелося пережити, щоб бути разом!

Річард скосив погляд на Кару.

— У Ейдіндріл може поїхати один з нас. Він відняв її руки від сорочки і тихенько стиснув, перш ніж вона встигла вимовити ще хоч слово.

— Ми з тобою поїдемо в Андер. Брови Келен зійшлися на переніссі.

— Але якщо ми обидва… — Вона кинула швидкий погляд на Кару.

— Що це ви обидва на мене так дивитеся? — Заметушилася Морд-Сіт.

Річард обійняв Кару за плечі. Тій це, схоже, зовсім не припало до смаку, і він поспішно забрав руку.

— Кара, тобі доведеться їхати в Ейдіндріл.

— Ми всі їдемо в Ейдіндріл.

— Ні. Нам з Келен потрібно в Андер. У них є Доміні Діртх. І армія. Ми повинні змусити їх приєднатися до нас, а потім підготувати їх до навали Ордена. Мені потрібно з'ясувати, чи немає там чогось, що може допомогти вигнати шимів. Зараз ми набагато ближче до Андера, ніж якщо йти туди з Ейдіндріла. Я не можу втрачати час. Цілком імовірно, що ми зможемо вигнати шимів, а Андер підкориться, і ми тоді скористаємося Доміні Діртх, щоб зупинити, а може, навіть знищити військо Джегана. Занадто багато поставлено на карту, щоб упускати таку можливість. Це занадто важливо, Кара. Ти, звичайно