Втрачена Імперія - LikoDan

Велична арена, збудована серед хмар, відкрилася перед учасниками турніру, коли вони завершили свій підйом по сяючих небесних сходах. Величезне поле, оточене колонами із сяючого кришталю, було настільки грандіозним, що здавалося частиною іншого світу. Усі присутні, від правителів до воїнів, відчували, ніби вони насправді перебувають на небесах.

Посеред арени, на підвищенні, стояв імператор богів — Тянь Ді, велична постать у сяючих золотих обладунках. Його обличчя було суворим, а голос — могутнім, наче грім. Його погляд, сповнений спокою і сили, здавався здатним проникати в душу кожного. Він був уособленням влади і справедливості.

Навколо нього стояли чотири старійшини, які виглядали майже так само вражаюче:

Фен Юй, хранитель повітря, старійшина з білосніжним волоссям і мантією, яка колихалася, наче вітер.

Лун Чжу, хранитель води, суворий чоловік із чорним волоссям і очима, що нагадували безмежний океан.

Янь Шен, хранитель вогню, з червоними, як полум’я, очима і шкірою, ніби загартованою в жарі.

Ту Му, хранитель землі, кремезний і незворушний старійшина із бронзовою шкірою і голосом, що нагадував гуркіт скель.

Тянь Ді підняв руку, і всі присутні затамували подих. Його голос пролунав чітко і урочисто:
— Вітаю вас, правителі, воїни, обрані імперій. Ви прибули сюди, щоб взяти участь у першому турнірі, який вирішить долю гармонії світу.

Він поглянув на кожного з правителів, немов оцінюючи їхню рішучість.
— Це місце — Арена Небес. Кожна імперія отримає свій простір для відпочинку, але не забувайте, що це лише тимчасовий прихисток. На вас чекає п’ятнадцять днів випробувань, і кожен день стане для вас битвою не лише за перемогу, а й за вашу сутність.

Фен Юй, хранитель повітря, виступив уперед. Його голос був ніжним, але в ньому відчувалася прихована міць.
— Пам’ятайте: ті, хто спробують махлювати, будуть негайно виключені з турніру.

— Але є й інші правила, — додав Лун Чжу, його голос нагадував приплив. — Ті, хто ступить назад і зійде з небесних сходів, відмовляться від права змагатися і більше ніколи не повернуть собі силу.

Янь Шен посміхнувся, але в його усмішці була тривожна іскра.
— А ще ті, хто програють у боях, залишать тут свою силу назавжди. Будьте готові заплатити ціну за свою поразку.

Серед присутніх пройшла хвиля тривоги. Воїни і правителі обмінювалися поглядами, намагаючись зберегти спокій. Але думки в кожного вирували: "Чи зможу я пройти до кінця? Чи варто ризикувати всім заради цієї мети?"

Ту Му, хранитель землі, мовив останнім. Його голос був низьким, ніби самі гори говорили через нього:
— І пам’ятайте: тут немає місця слабкості. Боги спостерігають за кожним вашим кроком.

Тянь Ді підняв руку, і його голос знову заполонив простір:
— Знайте, що це випробування не лише сили. Ви повинні показати, що здатні тримати гармонію в своїх серцях. І тільки той, хто це доведе, отримає право на майбутнє.

Правителі мовчали, але їхні очі світилися рішучістю. Лише Бай Хань із Лінсюе підняв голову і мовив:
— Ми приймаємо ваші правила, боги. І ми покажемо, що достойні вашого дару.

Айсян із Хуанъянь теж зробила крок уперед. Її голос був спокійним, але впевненим:
— Якщо це ціна за гармонію, то ми заплатимо її.

Інші правителі мовчки кивнули. Їхня доля була визначена, і вони це знали.

Тянь Ді опустив руку, і його голос стих, але останні слова прозвучали як грім у тиші:
— Завтра арена відкриє свої двері. Готуйтеся, бо час настав.

Із цими словами світло знову осяяло небеса, а правителі і воїни почали розходитися до своїх місць, кожен зі своїми думками про те, що чекає попереду.