Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич

Аніса обійняла його за плечі трепетними руками і наблизилася обличчям до його обличчя для поцілунку, але Кадмас м'яко відсторонив її.

– Чому? – запитала вона палким шепотом.

– У сусідній кімнаті моя наречена. І те що вона ні про що не здогадується збільшує мою відповідальність перед нею! – відповів Кадмас, але голова його все ж таки почала тихенько паморочитися від близькості такого гарного і такого податливого тіла.

Великих зусиль коштувало йому ухилитися зараз від її м'яких, рожевих губ. Усе його тіло звично відгукувалося на дотики Аніси.

– Ти просто не бажаєш порушувати традицію чи тобі справді байдуже? –  запитала Аніса, одним невловимим рухом скинула з себе сукню і  залишилася зовсім  оголеною в сутінковому  світлі ранку.

Кадмас ледь стримав стогін. 

– Нісо...

– Кадмасе, любий, послухай мене... Адже клятви ще не принесено, значить ти вільний, усе ще вільний... – сказала вона, обіймаючи його, притискаючись до нього всім тілом.

І Кадмас зрозумів, що помилився, вважаючи, що встоїть перед будь-якою спокусою. Принада виявилася занадто великою.  Але все-таки він спробував позбутися пристрасних обіймів колишньої коханої.

–  Зачекай, Нісо,  зачекай… – хрипко пробурмотів він, – на моїй руці її браслет – це те ж саме, що й виголошена клятва... 

Але Аніса знову обійняла його, почала палко цілувати його обличчя. Її ніжні долоні ковзнули під його одяг, пестячи гаряче, напружене тіло.

У Кадмаса потемніло в очах. Неймовірним зусиллям волі подолав він несамовите бажання і відштовхнув від себе Анісу, але та, немов кішка вчепилася в його одяг і сповзла на підлогу, до його ніг.

Втрачаючи останні залишки волі, Кадмас відірвав від себе руки дівчини, не переймаючись тим, що може завдати їй болю, і вибіг з кімнати.