Стежка навколо вогню - Лариса Лешкевич

У темряві густого лісу замиготіло світло смолоскипів, і незабаром з-за дерев виринула громада будинку, яскраво освітлена вогнями. Ворота були відчинені навстіж в очікуванні господарів.

Ще здалеку побачила Оейде серед інших зустрічаючих силует Оевінга, одразу впізнала його, і душа її знову стрепенулася. Як же вона скучила! 

Дивно, але щойно дізналася, що брат живий і в безпеці, вона перестала  переживати про нього, зосередивши всі свої думки й почуття на тому, кого полюбила з першого погляду раз і назавжди...

Вершники в'їхали на подвір'я будинку, і там одразу стало дуже тісно. 

– Оевінг! – вигукнула Оейде і, зістрибнувши з сідла, потрапила прямо в обійми брата.

 Вони сміялися і цілували одне одного в щоки та в очі.

– Що це? – запитала Оейде, наткнувшись на свіжий шрам від недавньої рани на його шиї.

– Пусте!  Стріла... Але тепер усе гаразд. Кадмас врятував мені життя. Він тобі сподобався? Я дуже турбуюся про те, щоб ти стала дружиною того, кого зможеш полюбити! – квапливо шепотів він їй у саме вухо.

– Дуже сподобався! Він дуже... хороший, я вже його люблю! – таким же квапливим, гарячим шепотом відповіла йому Оейде.

– Я так боявся, що не побачу тебе більше, я не зміг би жити без тебе...

– Ну що ти кажеш, милий!  Утім, поки не знала, що з тобою, то теж хотіла померти від страха та відчаю...

Здавалося, в одну мить вони прагнули розповісти одне одному все, що пережили за цей час.

Тіаніта всіх покликала в дім. За столом прислуговувала Аніса.

Побачивши дівчину, Ітамар потемнішав. Чому вона досі в домі? 

Він кинув допитливий погляд на сина. Той жодного разу й не глянув на служницю. Але   Ітамара не заспокоїла ця байдужість. Якщо Аніса залишиться в будинку, то рано чи пізно вона знову знайде спосіб наблизитися до Кадмаса.

Тіаніта, немов прочитавши думки чоловіка, ласкаво доторкнулася до його плеча.